§3. Сучасна політична карта світу.

Розділ І. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ
Тема 1. Політична карта світу

Упродовж вивчення теми Ви з’ясуєте:

• що відображає політична карта світу;
• етапи формування політичної карти світу;
• відмінність між поняттями "країна”, "держава”, "залежна країна”, "колонія”;
• основні форми державного устрою та правління країн світу;
• особливості сучасної соціально-економічної типології та регіонального поділу країн світу;
• завдання міжнародних організацій.

§3. Сучасна політична карта світу.

1. Які географічні карти доцільно використовувати для економіко-географічної характеристики світу?
2. Яка географічна карта унаочнює поділ світу на країни?
3. Яке геополітичне положення України?

Територія усієї земної кулі поділена на країни й території. Цей поділ відображено на політичній карті світу. Політична карта світу – географічна карта, що дає територіально-політичну характеристику світу, материків або великих географічних регіонів. Політичні карти поділяють на загальні (оглядові), які відображають політичний поділ території, та спеціальні, що висвітлюють окремі політичні проблеми, події, явища.

Політична карта світу

Жодна географічна карта світу не характеризується такою змінністю, як політична. Упродовж розвитку людської цивілізації держави то з’являлись, розвивались і процвітали, то зникали, даючи підстави для змін на політичній карті. Усі ці зміни поділяють на кількісні (приєднання земель, що відкриті, відвойовані, передані, куплені або обміняні; збільшення чи зменшення площ суходолу через природні причини) та якісні (поява нової держави або міждержавного утворення внаслідок певних економічних, соціальних, політичних процесів, зміна назв та столиць).

Отже, процес формування політичної карти відбувався протягом усієї історії розвитку людства. Держави змінювали свої кордони, утрачали чи здобували незалежність, удосконалювали форми державного правління й устрою. Цей процес триває й сьогодні, а тому політична карта світу є нестабільною, динамічною. На початку ХХІ ст. на політичній карті світу налічується понад 250 країн і територій. Серед них понад 190 є юридично й фактично незалежними і до 50 територій із різним статусом.

Основними одиницями політичної карти є:

• держави (суверенні політичні утворення з певною територією, господарством, владою);
• країни (суверенні або залежні території з визначеними кордонами й населенням);
• території (частини земної поверхні, що мають певні просторові межі та географічне положення).

Словник термінів і понять Анклав – державне утворення, оточене з усіх боків територією іншої держави. Акреція – нарощування території. Наприклад, відвойовування суходолу у моря шляхом намивання чи створення «сміттєвих островів» з промислових відходів (Японія) або шляхом будівництва системи гідротехнічних споруд і дамб (Нідерланди).

Територія держави – частина земної кулі з природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями й ресурсами, що перебувають під суверенітетом певної країни. Враховуючи критерії норм міжнародного права за ознакою суверенності на нашій планеті виділяють території таких видів: суверенні держави (на сьогодні у світі існує понад 190 суверенних держав, які володіють територією, що обмежується сухопутними та морськими кордонами; де створено системи законодавчої, виконавчої та судової влади, валютно-грошову систему, митну службу, органи безпеки, національні збройні сили тощо); залежні країни й території, що перебувають під політичною владою суверенних держав.

Виокремлюють також: спірні території (території, на які претендують кілька держав); води відкритого моря (перебувають у загальному користуванні всіх, серед них і внутрішньоконтинентальних держав; поза кордонами територіальних вод усі держави мають право на вільне судноплавство, вільний переліт над морем, вилов риби тощо); Антарктиду і Антарктику (згідно міжнародного договору від 01.12.1959 року – нейтральну демілітаризовану територію, на якій діє принцип вільних наукових досліджень).

Міжнародне право передбачає дотримання принципу недоторканості й цілісності суверенної державної території, до складу якої входять суходіл з надрами, акваторія (внутрішні та територіальні, що прилягають до суходолу в межах 12 морських миль (1 морська миля становить 1852 м), води), повітряний простір над суходолом та водами. Кордони територіальних вод встановлені Конвенцією ООН з морського права в 1982 році. Деякі країни (Бразилія,.Перу, Сьєрра-Леоне, Уругвай, Еквадор) в односторонньому порядку встановили ширину своїх територіальних вод 200 миль замість 12.

Юридично міжнародне право визнає державною територією літаки та морські судна держави, що знаходяться за її межами, засоби зв’язку та підводні морські кабелі, а також території дипломатичних представництв держави за кордоном.

Залежні країни й території знаходяться під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав і мають різний статус..Зважаючи на різний ступінь залежності вони поділяються на колонії, протекторати, підопічні території. Колонії — країни, що не мають політичної та економічної самостійності; протекторати — країни з відносною державною незалежністю; підопічні території — території, тимчасово передані ООН під управління іншої держави.

На сьогодні колоніальна залежність має різний ступінь. Так, володіння США мають статус асоційованих або країн, що вільно приєднались. Володіння Великої Британії – внутрішню автономію, що мають свої конституції та виборні органи влади. Володіння Франції поділяються на:заморський департамент, асоційований департаменту, асоційована територія, заморська територія.

В минулому були поширені такі форми залежності: домініон (самоврядні частини у складі Британської імперії, які визнавали главою англійського короля (королеву); термін вилучено з ужитку після створення Британської співдружності); васалітет (сильніша країна надавала державі-васалу деяку формальну самостійність, використовувала її правлячий клас як опору для свого існування); мандатні (підмандатні) території (загальна назва колишніх колоній Німеччини і деяких володінь Османської імперії, переданих після Першої світової війни Лігою націй під керування країнам-переможницям на основі мандата); кондомініум (співволодіння, спільне здійснення верховної влади над однією територією двома або кількома державами).

У світі існує понад 300 ділянок і територій, що є спірними. Серед причин спорів – несправедливі або нав’язані силою договори про кордони; поділ території, на якій мешкає один етнос; складність встановлення кордонів по природних об’єктах. Серед найвідоміших спірних територій – Палестина, Західна Сахара, Фолклендські (Мальвінські) острови, штат Джамму і Кашмір, прикордонна смуга в басейні Амазонки між Еквадором і Перу тощо.

Особливе місце на політичній карті займають квазідержави, що мають всі необхідні атрибути державної влади, економічну самостійність, але не признані світовим співтовариством: Придністровська Молдавська республіка, Абхазія, Нагірний Карабах, Турецька Республіка Північного Кіпру.