§6. Міжнародні організації

§6. Міжнародні організації

1. Які процеси притаманні світу на сучасному етапі розвитку?
2. Які міжнародні організації Ви знаєте?
3. До яких міжнародних організацій входить Україна?

Характерною рисою світу на рубежі ХХ та ХХІ століття є прояв двох протилежних процесів: з одного боку країни прагнуть до самостійності, незалежності, а з іншого до співробітництва. Міждержавна інтеграція різних видів – економічна, політична, військова, культурна проявляється в діяльності міжнародних організацій. Міжнародна організація – форма багатостороннього співробітництва між державами, що базується на підставі угоди між учасниками та регламентується статутом. Інтеграція відбувається на трьох рівнях: міжнаціональному, транснаціональному, глобальному. Міжнародна інтеграція допомагає уникнути конфліктів, супроводжується політичним і військовим зближенням

Словник термінів і понять Міжнародна інтеграція – це неухильний і закономірний процес зближення та об’єднання держав та їх суб’єктів у всіх сферах життя суспільства на основі загальнолюдських принципів, унаслідок чого посилюються їхні взаємозв’язки та зменшується відносна самостійність. Міжнародна дезінтеграція – це процес розриву економічних, торговельних, фінансових, наукових, освітніх, культурних та інших зв’язків між державами, зумовлений розривом політичних зв’язків, розпадом колоніальних імперій або федеративних державних утворень, різним господарським, технічним і технологічним рівнем розвитку.

Міжнародні організації

Міжнародні організації в залежності від функцій і територіальних масштабів поділяються політичні, економічні, змішані.

Основною метою політичних організації є співробітництво країн-учасниць у політичній та військовій сферах, координація зусиль для вирішення військово-політичних проблем, співпраця щодо підтримки миру й безпеки на їхніх територіях та в цілому світі.

Економічні утворення та союзи прагнуть до сприяння економічному розвитку країн-учасниць, підвищення рівня життя населення та захист економічних інтересів на світовій арені.

Прапор ООН

Чільне місце серед міжнародних організацій посідає Організація Об’єднаних Націй (ООН) зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, яка створена 24 жовтня 1945 р. До ООН входять всі суверенні держави, окрім Ватикану. Метою цієї організації, яка діє на основі Статуту, є підтримка й зміцнення міжнародної безпеки, розвиток відносин між націями на основі рівноправності та самовизначення, міжнародне співробітництво у вирішенні світових проблем політичного, економічного, соціального, культурного характеру.

Будівля ООН у Нью-Йорку

Основними підрозділами ООН є: Генеральна асамблея, Рада Безпеки, Економічна й соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд, Секретаріат ООН.

Генеральна асамблея (ГА) – головний орган ООН, об’єднує всіх її членів, за принципом «одна країна – один голос». Сесії ГА ООН відбуваються щорічно. Рішення у політичній та економічній сферах в межах Статуту носять рекомендаційний характер.

Рада безпеки (РБ) – єдиний орган ООН, який може приймати рішення, обов’язкові для членів ООН. Вона налічує 15 членів, з них: на постійній основі з правом «вето» 5 – США, Велика Британія, Франція, Китай, Росія; та на непостійній основі 10, що обираються на 2 роки відповідно до квот (для держав Азії та Африки – 5 місць, Західної Європи – 2, Східної Європи – 1, Латинської Америки – 2).

Під час засідання Ради Безпеки ООН

Економічна й соціальна рада (ЕКОСОР) – координує питання економічної та соціальної співпраці, діяльність спеціалізованих установ ООН. Складається з 54 країн, що обираються Генеральною Асамблеєю на 3 роки.

Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар, що призначається Генеральною Асамблеєю на 5 років за рекомендацією Ради Безпеки.

Офіційні мови ООН – англійська, іспанська, китайська, російська, французька.

Спеціалізованими підрозділами ООН є – Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) (штаб-квартира у Відні); Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) (штаб-квартира у Женеві); Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) (штаб-квартира у Женеві); всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) (штаб-квартира у Женеві); Всесвітній поштовий союз (ВПС) (штаб-квартира у Берні); Міжнародна морська організація (ІМО) (штаб-квартира у Лондоні); Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) (штаб-квартира у Монреалі); Міжнародна організація праці (МОП) (штаб-квартира у Женеві); Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) (штаб-квартира у Вашингтоні); Міжнародний валютний фонд (МВФ) (штаб-квартира у Вашингтоні); Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) (штаб-квартира у Женеві); Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) (штаб-квартира у Римі); Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) (штаб-квартира у Римі); Організація ООН з питань освіти, науки, культури (ЮНЕСКО) (штаб-квартира у Парижі).

Голубі шоломи – формування ООН, що виконують миротворчі та гуманітарні місії в багатьох куточках планети

У 1945 р. Україна стала однією з держав – співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу в зміцнення миру у всьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. За часи свого членства в ООН Україна тричі обиралась непостійним членом Ради Безпеки (1948-49, 1984-1985, 2000-2001 роках), п’ять разів – членом Економічної і Соціальної ради. Представники України обирались на керівні посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї.

Однією з найвпливовіших військово-політичних організацій світу є Організація Північноатлантичного договору (НАТО) (штаб-квартира у Брюсселі), яка створена у 1949 р. з метою забезпечення свободи і безпеки всіх членів політичними і військовими засобами відповідно до Статуту ООН, спільних дій та співробітництва щодо зміцнення безпеки держав-учасниць, забезпечення справедливого і міцного миру в Європі на основі загальних цінностей, демократії, прав людини. На сьогодні до складу організації входять 26 країн. У 1994 р. було започатковано програму «Партнерство заради миру» як основу для співробітництва країн між НАТО та країнами, що не є членами Альянсу. Україна також бере участь у цьому партнерстві.

Процеси інтеграції для країн Європи реалізувались через створення Європейського Союзу (ЄС) з штаб-квартирою у Брюсселі, який з 1958 р. існував як економічне (Європейське економічне співтовариство), а з 1991 р. – інтегральне утворення. Мета організації – створення спільного ринку товарів, послуг, капіталів, робочої сили, скасування митних кордонів, єдиної валюти та спільної економічної політики. Основними критеріями, необхідними для членства в ЄС, є наявність у державі демократичної системи управління та ринкових засад розвитку економіки. Процеси євроінтеграції поглиблюються. Так, у 2002 р. була створена зона євро (єдиної валюти), до якої увійшли 12 країн.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЕ) – трансатлантична безпекова організація, яка функціонує з 1975 р. Організація розглядає питання безпеки у трьох вимірах – політико-військовому, людському та економіко-екологічному. На сьогодні вона налічує 56 держав-учасниць. Україна є членом ОБСЄ з 30 січня 1992 р.

Рада Європи (РЄ) утворена в 1949 році з метою досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу. Головним завданням РЄ є координація законодавств країн-учасниць для забезпечення норм ліберальної демократії, які викладені у Європейській конвенції з прав людини (1950 р.). сьогодні до складу організації входить 46 держав.

Україна вступила до РЄ 9 листопада 1995 р. Вступ України до цієї організації свідчить про демократичний вибір, послідовність у проведенні реформ, спрямованих на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів.

ГУАМ (Організація за демократію та економічний розвиток) – регіональне об’єднання чотирьох держав – Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова, створене на основі співпадіння позицій країн за багатьма питаннями сучасних міжнародних відносин. Організація була створена 23 травня 2006 р. на Київському саміті ГУАМ, під час якого глави держав підписали Статут організації.

Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) – регіональна організація країн, інтереси яких пов’язані з Чорноморським регіоном, що завдяки значним природним ресурсам, науково-технічному потенціалу може стати ключовим місцем торгівлі між Європою, Близьким Сходом і Азією. Працює з 1992 р. Налічує 12 країн, серед них і Україна.

Співдружність Незалежних Держав (СНД)

Серед інших міжнародних організацій значний вплив на світові процеси має

Світова організація торгівлі (СОТ) з штаб-квартирою у Женеві, є спадкоємницею діючої з 1847 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), функціонує з 1995 р. і на сьогоднішній день об’єднує 153 країни. До СОТ з 2008 р. входить також Україна. Метою діяльності цієї організації є розвиток виробництва, торгівлі, інвестицій, сприяння активній участі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.

Україна як перспективу розглядає участь в таких міжнародних організаціях: Європейський Союз (ЄС), Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Співпраця України з ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні Угоди про партнерство та співробітництво (1994), якою визначено пріоритети співпраці: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу, та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Національні інтереси України стосовно НАТО визначаються з огляду на роль, яку НАТО відіграє у підтриманні міжнародного миру, стабільності й безпеки, сприянні покращенню іміджу країни в Євроатлантичному регіоні, створені нової системи безпеки в Європі, виробленню підходів до проблем роззброєння і контролю над озброєннями та запобігання розповсюдженню зброї масового знищення.

Міжнародна інтеграція є об’єктивним і закономірним, комплексним процесом, вигідним для всіх учасників, метою якого є створення конструктивної багатосторонньої бази міжнародного співробітництва, встановлення глобальних і регіональних зон мирного співіснування.