Етнографія Казахстану й Середньої Азії
Розселення та динаміка чисельності народів, що проживають в Казахстані та Середній Азії.
Середня Азія і Казахстан - один з найбільш цікавих і специфічних макрорегіонів колишнього СРСР. Його корінні народи мають багато спільного в культурі, побуті й традиціях, що можна пояснити спільністю історичних доль. Так, наприклад, для цих народів характерна багатодітність сімей, що значно позначається на демографічній ситуації в регіоні. Тут проживають казахи, киргизи, таджики, туркмени, узбеки, татари, уйгури, каракалпаки, а також росіяни, українці, білоруси, німці, вірмени тощо З них казахи, туркмени, таджики, киргизи, каракалпаки і узбеки мали свою державність (каракалпаки утворювали Каракалпацької АРСР у складі Узбекистану). Узбеки, казахи, киргизи, туркмени, каракалпаки, татари і уйгури говорять на мовах тюркської групи алтайської сім'ї. Таджики, курди, белуджі, перси говорять на мовах іранської групи індоєвропейської сім'ї. Основні сповідувані релігії - іслам і християнство.
Практично всі республіки розглянутого регіону перебувають у стані демографічної революції, яка характеризується різким зниженням смертності і високою народжуваністю. При цьому зниження смертності, як правило, пов'язане з соціально-економічними причинами: Поліпшення умов життя населення, більш сучасним медичним обслуговуванням, більш уважним ставленням населення до свого здоров'я. І дійсно, у більшості республік Середньої Азії смертність, в порівнянні з 1940-м, зменшилась від 1,8 до 2,5 разів. Виняток із загального правила - Казахстан, який знаходиться в більш пізній стадії демографічного переходу.
Чисельність народів Казахстану й Середньої Азії:
Народи Їх чисельність на 1979р (тис. чол) Їх чисельність на 1989р (тис. чол) 1989 від 1979 у%
узбеки 12365 16539 133,8
російські 9313 9520 102,2
казахи 5909 7343 124,3
таджики 2833 4106 145,0
туркмени 1892 2537 134,0
киргизи 1687 2230 132,2
українці 1007 1004 99,7
німці 1001 1059 105,8
татари 844796 94,3
каракалпаки 298412 138,3
білоруси +181183 101,1
уйгури 148185 125,0
корейці 92103 111,9
Для корінних народів Казахстану й Середньої Азії характерні досить великі сім'ї, в середньому від 4 до 6 дітей, Що саме по собі дає величезний приріст населення. У силу звичаїв і традицій для даного макрорегіону не характерно яке б то не було планування сім'ї та багатодітність, по всій видимості, ще довго буде притаманна цьому району.
Розмір сімей:
Республіки 1979 1989
Узбекистан 5,5 5,5
Казахстан 4,1 4,0
Киргизія 4,6 4,7
Таджикистан 5,7 6,1
Туркменістан 5,5 5,6
Природний приріст в колишніх республіках СРСР:
Республіки 1979 (% о) 1989 (% о)
Узбекистан 27,4 27,0
Казахстан 16,3 15,4
Киргизія 21,8 23,2
Таджикистан 30,1 32,2
Туркменістан 27,3 27,3
Але все ж, незважаючи на ці тенденції і настільки великий природний приріст, зміну загальної чисельності населення цих республік не так значно, як можна було б припустити. Найбільший приріст спостерігається у корінних народів - таджиків, туркменів, узбеків, киргизів, каракалпаки, казахів, а також уйгурів (більше 125%). Це можна пояснити великими міграціями слов'ян із макрорегіону як до Росії, так і в інші прикордонні країни.
Приріст населення у слов'янських народів в основному коливається від 95% до 105%; деяке зменшення (українці) або збільшення (росіяни, білоруси) чисельності цих народів пов'язано як з потужними міграційними потоками на північ і північний захід, так і з тим, що для слов'янських народів характерні невеликі (1-2 дитини). У народів з зменшується чисельністю міграційні потоки перекривають природний приріст.
Концентрація народів у своїх адміністративно-територіальних одиницях і її зміни за міжпереписний період.
Демографічні процеси, що проходили в Середній Азії в 70-80х роках мають глибокі історичні корені. Передумови для багатьох тенденцій, характерних в останній міжпереписний період для народів цього макрорегіону, були закладені ще кілька десятиліть тому. Долю п'яти середньоазіатських республік визначив прихід до влади радянського уряду. Після війни і відновлення зруйнованого військового господарства, починаючи з 50-х років він проводив політику, спрямовану на залучення населення для оранки неосвоєних казахських степів. У 50-ті роки Казахстан і Середня Азія мали позитивне сальдо міграцій, тому що сюди рвалися численні трудові потоки. Тут створювалися і промислові підприємства, які потребують кваліфікованого персоналу і сфера обслуговування. Все це призвело до значного підвищення частки чисельності російськомовного населення. У 60-ті роки у зв'язку з надлишком працездатного незайнятого населення тут створюються численні підприємства легкої та харчової промисловості, що ще більше збільшує трудовий міграційний потік з Росії. Загалом він склав близько 1,5 млн. чоловік, але в 70-і роки відбувається перелом в міграційних процесах. Починається поступовий, але все більше збільшується відтік населення (поки, в основному, російськомовного) на колишні місця проживання. Це пов'язано не тільки з ностальгією за попереднім місцем проживання, а й з рядом соціально-економічних причин. Це, перш за все, зросла конкуренція за робочі місця з боку швидко зростаючого корінного населення, а також посилений розвиток Східних районів країни, введення коефіцієнта до заробітної плати, і поліпшення умов життя в Центральних, Північно-Кавказькому і Поволзькому районах країни, куди і відбувався відтік. Таким чином у 70-х значна частина міграційного потоку з Середньої Азії представляла собою "вторинних" мігрантів.
У період екстенсивного розвитку економіки відбувалися внутрішні міграції людей з сіл до міста, де люди намагалися реалізувати свої можливості. Це був в основному процес міграції саме корінного населення. У 80-ті роки у зв'язку з невеликим зростанням його чисельності почався процес міграції і не російськомовного населення в Росію, так як у Середній Азії створився надлишок працездатного незайнятого населення. За 80-ті роки загальний міграційний відтік склав більше 2211 тис. Людина (з переважанням некорінного населення).
Таким чином, з-за виїзду частини корінних народів з Середньої Азії і Казахстану їх коефіцієнт концентрації дещо зменшився.
Коефіцієнт концентрації народів Середньої Азії і Казахстану:
Народи Кк в 1979 р Кк в 1989 р 1989 від 1979 у%
казахи 0,807 0,803 99,2
узбеки 0,849 0,847 99,8
таджики 0,772 0,752 97,5
туркмени 0,933 0,930 99,6
киргизи 0,885 0,882 99,6
каракалпаки 0,983 0,972 98,8
Як видно з таблиці відмінності в зміні коефіцієнтів концентрації в цілому по даному макрорегіону вкрай незначно і становлять не більше 2%. Мінімально зміна концентрації в Узбекистані і максимально в Таджикистані. У Каракалпацької АРСР - максимальний коефіцієнт концентрації, що пов'язано з особливостями історичного заселення каракалпаків, а також слабким розвитком міжетнічних контактів з сформованих традицій. Мінімальний коефіцієнт концентрації у таджиків, що пов'язано з більш великими районами розселення цього народу по колишньому СРСР. Вони проживають на території таких республік, як Узбекистан і Киргизія.
Сальдо міграцій республік Середньої Азії і Казахстану:
Народи 1950-1958 1959-1969 1970-1978 1979-1988
Узбекистан 184 460 266 -506
Туркменістан -42 14 -2 -82
Киргизія -88158 -79 -156
Таджикистан 70150 1924 -101
Казахстан 742747 -450 -875
Ступінь однорідності населення республік Середньої Азії та Казахстану.
Коефіцієнт однорідності допомагає з'ясувати, чи є корінна нація переважної за чисельністю в своїй АТО:
Народи Ко в 1979 р Ко в 1989 р 1989 від 1979 у%
казахи 0,360 0,397 110,2
киргизи 0,479 0,524 109,4
таджики 0,588 0,623 106
туркмени 0,684 0,720 105,2
узбеки 0,687 0,714 103,9
Загальна тенденція в динаміці коефіцієнта однорідності - це його досить значне збільшення. Це може бути викликано рядом причин. По-перше, стихійний виїзд росіян із Середньої Азії збільшує питому вагу корінних народів у своїх АТО. По-друге, збільшення частки корінних народів пояснюється, головним чином, швидким зростанням народів тюркської групи та інших народів Середньої Азії, близьких до них по культурі, побуті і демографічному поведінці. Крім того, для цих народів характерно слабкий розвиток міжетнічних контактів, малий відсоток етнічно змішаних шлюбів і звідси - слабкий розвиток процесів етнічної трансформації.
Найменший коефіцієнт однорідності в Казахстані. Але це швидше за все пов'язано не з природними, а з суб'єктивними причинами, тому що під час освоєння цілини саме Казахстан піддався масовому, найбільшому за масштабами притоку російськомовного населення. Крім того, в північний Казахстан були насильно виселені німці Поволжя і частина інших депортованих народів. Важливим чинником є і освіта в свій час цілих міст, де жили розкуркулені селяни й інші люди, неугодні радянської влади, так звані "міста засланців". До них відноситься, наприклад, другий за чисельністю населення місто Казахстану - Караганда, де один з найнижчих відсоток казахів по країні. Казахстан можна розмежувати на області компактного проживання росіян (північ і схід) і казахів (південь і захід).
Найбільший коефіцієнт однорідності у узбеків, що, на мій погляд, пов'язано з малим розвитком міжетнічних контактів у цього народу, їх великою чисельністю, а також з великим природним приростом.
Для сучасного періоду для Середньої Азії характерні всі ті ж тенденції динаміки населення, що і в 80-і роки. Регіону притаманні висока народжуваність, низька смертність, велика частка дитячих і середніх віків, багатодітність сімей і масові міграції російськомовного населення в Росію, обмежені лише можливістю Росії "гідно" прийняти їх усіх.
Коефіцієнти концентрації знижуються незначно (на десяті частки відсотка). Виняток - Таджикистан, де відзначається досить різке зниження цього коефіцієнта у зв'язку з таджицько-афганському збройним конфліктом. З південної частини країни біжать люди, просячи захисту як у Росії, так і в країнах Середньої Азії (в основному, в Афганістані!).
Коефіцієнти однорідності збільшуються. Мені здається, що, оскільки міграційні та демографічні процеси, що відбуваються зараз в цьому макрорегіоні є частиною загальносвітових, то всі тенденції розвитку збережуться і в майбутньому. Що стосується чисельності населення, то частка корінних народів буде, безумовно, зростати. За деякими підрахунками, до 2000 року число узбеків може досягти 25 млн. чоловік, перевищивши число білорусів у 2,5 рази. Є підстави припускати, що природний приріст у слов'янських народів у найближчому майбутньому ще знизиться.
Основний напрямок міграцій, мабуть, буде в Росію і прикордонні до регіону азіатські країни. Росія вже вичерпала свої можливості, як донора робочої сили і тепер приплив населення з прилеглих республік є природним процесом. Також буде рости і зараз існуюча міграція між самими країнами Середньої Азії, якщо посиляться старі або виникнуть нові конфлікти, в тому числі міжетнічні ...
Література:
1. Брук С. І. / Населення світу. Етнодемографічний довідник -1988.
2. Народне господарство СРСР - 1979,1989.
3. Народи Росії. Енциклопедія - 1994.
4. Статистичні програми: таблиці 7-8.
5. Козлов В. І. / Національності СРСР.
6. Дронов В. П. / Економічна та соціальна географія - 1994.
