"Бельгія”
Офіційна назва - Королівство Бельгія (Royaume de Belgique).
Географічне положення - розташоване
в Західній Європі, на узбережжі Північного моря.
Площа території - 30,5 тис. кв. км.
Населення - 10,2 млн. осіб (за даними
перепису 2002 року).
Релігія. Більшість населення країни -
католики. Невелика частина сповідує іслам, іудаїзм, православ'я, протестантизм
та англіканство.
Столиця - Брюссель (Brussel) - 959
тис.осіб (за переписом 2002 р.)
Брюссель одночасно є столицею регіону з
своїм урядом і парламентом. Назву міста можна перекласти двояко.
Древньофламандською мовою вона означає "лебедине гніздо". Однак існує
і більш прозаїчна версія її походження від фламандського "брук селла"
- "село на болоті". Цифра сім - фатальна для Брюсселя: сім пагорбів,
сім доріг ведуть у місто, вся влада була закріплена за сімома знатними родами,
сім тварин охороняють головну площу міста Гроті Маркт (по-французьки
Гран-Плас); за нідерландською версією назви міста - сім літер, сім доріг ведуть
у місто, сім парламентів має сучасний Брюссель і сім епох, сім кілець розвитку,
сім Підмурків лежать в основі міста: епоха герцогів Брабантських, епоха
іспанських Габсбургів (1482-1713 роки), епоха австрійських Габсбургів
(1713-1794 роки), епоха Франції (1794-1814 роки), епоха Голландії (1815-1814
роки), і, нарешті, епоха сучасної Бельгії (з 1830 року до заснування держави).
В середині XX ст. місто стало важливим
культурним і міжнародним центром. У ньому розташовуються штаб-квартира військово-політичного
блоку НАТО і Рада Європейського Союзу (ЄС) та інших міжнародних оргаізацій
Інші великі міста - Антверпен, Лубен,
Мехелен, Льєж, Лімбург.
Адміністративний поділ: 3 регіони:
Брюссельський столичний (включаючи Брюссель і 18 приміських комун), Валлонія,
Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії і Валлонії), а
провінції - на комуни.
Державний прапор Королівства Бельгія
складається з чорної, жовтої і червоної вертикальних смуг. Чорний колір
символізує силу, жовтий означає зрілість, повноту сили, які досягаються
мудрістю. Червоний - символ перемоги, досягнутої в результаті виявленої
хоробрості, мужності і принесення жертви. Прапор прийнятий у 1831 році.
Державний герб Королівства Бельгія
зображений у вигляді щита чорного кольору, укріпленого на схрещених скіпетрах,
на фоні щита зображений лев - символ влади. Щит увінчаний князівською короною -
символом монархічного ладу Бельгії. Внизу на червоній стрічці напис: "У
єднанні - сила".
Офіційні мови - французька, нідерландська
і німецька. У Фландрії та Валлонії населення розмовляє в основному французькою
мовою, в Брюссельському районі - французькою і нідерландською мовами, у східних
районах - німецькою.
Грошова одиниця - EURO/ 1 EUR=0,9923 на
03.07.2002 р.
Національне свято - 21 липня.
Членство в міжнародних організаціях:
Бельгія є членом багатьох міжнародних організацій, у тому числі СОТ, ООН, ЄКА,
ЄМС, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ОЕСР, СЄ.
Історія розвитку бельгійської економіки
Промисловість і ремесла в Бельгії виникли
давно, і цим частково обумовлюється сучасний високий рівень розвитку країни.
Вовняні і лляні тканини вироблялися ще в середні віки. Сировинною базою для
цього виробництва були вовна англійських і фламандських овець і місцевий льон.
Такі міста, як Брюгге і Гент, наприкінці середньовіччя стали великими центрами
текстильної промисловості. У XVI-XVII століттях головною галуззю промисловості
стало виробництво бавовняних тканин. На рівнинах на північ від Арденн розвинулося
вівчарство, а в найстарішому центрі вовняної промисловості - місті Верв'є -
виробництво вовни.
Протягом XVI століття виникали невеликі
металургійні підприємства, а потім і майстерні з виготовлення зброї. У 1788
році у Льєжі було 80 невеликих заводів з виробництва зброї, де працювали майже
6 тис. людей. Бельгійська скляна промисловість має велику історію. Вона
базувалася на місцевій сировині - алювіальних кварцових пісках і деревині, що
використовувалася як паливо і надходила з району Арденн. Великі скляні заводи і
дотепер працюють в Шарлеруа і пригороді Брюсселя.
У наш час Бельгія - країна з
високорозвинутою економікою, де провідна роль належить приватному сектору.
Промисловість сконцентрована в основному у Фландрії, більш населеній частині
Бельгії, хоча уряд заохочує інвестиції у південну частину країни - Валлонію.
Небагата на природні ресурси Бельгія змушена ввозити великі обсяги сировини для
своєї промисловості, що робить її економіку залежною від стану на світових
ринках.
Вигідне географічне положення країни з
добре розвинутою транспортною мережею сприяє розвитку міжнародної торгівлі, дві
третини обсягів якої припадає на частку країн ЄС.
Згідно з останньою "Доповіддю про
розвиток людини" Програми розвитку ООН, Бельгія посідає 5 місце серед
країн світу за цим показником (після Норвегії, Австралії, Канади, Швеції).
Природні ресурси
Бельгія має дуже сприятливі умови для
ведення сільського господарства: помірні температури, рівномірний сезонний
розподіл опадів і тривалий вегетаційний період. Ґрунти в багатьох районах
відрізняються високою родючістю. Найродючіші ґрунти в приморській частині
Фландрії і на центральних плато.
Традиційно головним мінеральним ресурсом
Бельгії було вугілля. До 1955 року щорічно добувалося близько 30 млн. т вугілля
у двох головних басейнах: південному, біля підніжжя Арденн, і північному, в
районі Кампіна. Оскільки в південному басейні вугілля залягає на великій
глибині і під час його видобутку виникають технологічні труднощі, з середини
1950-х років шахти почали закриватися, останню з них було закрито наприкінці
1980-х років. Слід зазначити, що видобуток вугілля на півдні було почато в ХІІ
столітті і свого часу це стимулювало розвиток промисловості країни. Тому у
передгір'ях Арденн, на ділянці від французького кордону до Льєжа, зосереджено
багато промислових підприємств.
Вугілля північного району було вищої
якості, а його видобуток - більш рентабельним. Оскільки експлуатація цього
родовища почалася лише під час Першої світової війни, видобуток вугілля
розтягнули на більш тривалий час, але вже наприкінці 1950-х років він не
задовольняв потреби країни. З 1958 року імпорт вугілля перевищив його експорт.
У 1980-х роках більшість шахт не працювали, останню шахту закрито в 1992 році.
Протягом ХІХ століття значними темпами
добуваються залізні і цинкові руди у Самбра-Мааському басейні. У наші дні їх
видобуток припинився, але продовжують діяти підприємства з очищення металевих
руд. Виробництво цементу зосереджене в Льєжі, крейду та вапняк добувають у
Турні. У Кемпенланді ведеться видобуток піску (для виробництва скла).
ВВП
У 2000 році валовий внутрішній продукт
Бельгії становив 259 млрд. доларів США (найбільшу частку у ВВП отримано за
рахунок сфери послуг - 72,6%, частка промисловості -26%, сільського
господарства - 1,4%). У підрахунку на душу населення валовий внутрішній продукт
країни становить 25,3 млрд. доларів США.
Зайнятість
Бельгійські робітники відрізняються
високою професійною кваліфікацією, а технічні школи готують робітників вузької
спеціалізації. Країна має досвідчені сільськогосподарські кадри, зайняті у
високомеханізованих господарствах в центрі і на півночі Бельгії. Однак перехід
до постіндустріального суспільства, в якому перевага віддається сфері послуг,
призвів до значного і стабільного безробіття, особливо у Валлонії. Станом на
2000 рік рівень безробіття становив 8,4%.
Загальна кількість зайнятих у 1999 році
становила 4,34 млн. осіб, з них 73% працювали у сфері послуг, 25% - у
промисловості, 2% - у сільському господарстві.
Промисловість
Виробничий сектор становить близько
чверті всього ВВП. Домінуючі галузі промисловості - металургія, хімічна,
текстильна, харчова. В наш час швидкими темпами розвивається транспортне
машинобудування.
Металургія
Більшість старих металургійних заводів
розташовувалися біля вугільних шахт навколо Шарлеруа і Льєжа або поблизу
родовищ залізної руди на самому півдні країни. Більш сучасний завод, який
використовує високоякісну імпортну залізну руду, розташований уздовж каналу
Гент-Тернезен на північ від Гента.
Для виробництва кольорових металів
Бельгія здавна використовувала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер
цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того, у Бельгії виробляються мідь,
кобальт, кадмій, олово, свинець.
Забезпеченість сталлю і кольоровими
металами стимулювала розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі,
Антверпені і Брюсселі. Виробляються верстати, залізничні вагони, тепловози,
насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і
цементної промисловості. Крім великих військових заводів, зосереджених в
Ерсталі та Льєжі, заводи з виробництва важких верстатів відносно невеликі. В
Антверпені знаходиться судноверф, що випускає судна міжнародного класу.
У Бельгії немає власної автомобільної
промисловості, хоча там розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють
низькі мита на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри.
Фламандські міста і Брюссель розмістили в себе заводи іноземних автовиробників,
тоді як заводи з виробництва тракторних причепів і автобусів розміщені по всій
країні.
Хімічна промисловість
Друга за значенням галузь промисловості
країни - хімічна - почала розвиватися в ХХ столітті. Як і в інших галузях
важкої індустрії, її ріст стимулювався наявністю вугілля.
До початку 1950-х років Бельгія виробляла
такі основні види хімічної продукції - сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і
каустичну соду. Більшість заводів були розміщені у промислових районах
Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і
нафтохімічна промисловість були дуже слабко розвинуті. Однак після 1951 року в
порту Антверпена були збудовані нафтосховища, а "Петрофіна", головний
бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії
інвестували великі кошти в будівництво нафтопереробного комплексу в Антверпені.
У нафтохімічній промисловості значне місце належить виробництву пластмас.
Текстильна промисловість
Бельгія є великим виробником бавовняних,
вовняних і лляних тканин. Традиційні ремісничі виробництва - плетиво мережив,
виготовлення гобеленів і шкіряних виробів - значно скоротили випуск продукції,
але деякі з них ще діють у розрахунку на обслуговування туристів.
Переробка алмазів
Бельгійське місто Антверпен - світовий
центр з ограновування і продажу діамантів. У фірмах Антверпена зайнята
приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового
виробництва оброблених діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста),
виготовлені в Бельгії, розходяться по всьому світі. В останні роки намітився
спад у цій галузі виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в
основному жінок) і повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду
цієї галузі промисловості, уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у
містах Монс і Бенше.
Сільське господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні переважають дрібні і середні фермерські
господарства. Провідні галузі - м'ясне і молочне тваринництво, овочівництво,
виробництво зерна. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові
буряки. Бельгія - одна з найбільших у Європі країн з виробництва молока і
молочних продуктів. Виробляють також яловичину й свинину. Розводять велику
рогату худорбу, свиней, курей.
Сільське господарство в кожному районі
країни має свої особливості. В Арденнах вирощується невелика кількість культур.
Виняток становить родючий район Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і
кормові трави (переважно, для великої рогатої худоби).
Центральні вапнякові плато Ено і Брабанта
з глинистими ґрунтами використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В
околицях великих міст вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих
кількостях практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в
околицях Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику
рогату худобу.
У Фландрії переважають невеликі ферми, а
тваринництво і молочне господарство більш розвинуті, ніж на півдні країни.
Вирощуються культури, найбільш пристосовані до тутешніх ґрунтів і вологого
клімату, - льон, коноплі, цикорій, тютюн, фрукти й овочі.
Розведення квітів і декоративних рослин
характерне для районів Гента і Брюгге. Тут вирощують також пшеницю і цукровий
буряк.
Рибальство
Головні рибальські порти - Зеєбрюгге і
Остенде, траулерний флот, що базується тут, виходить на промисел у прибережні
води Північного моря.
Майже весь улов розходиться на
внутрішньому ринку країни.
Лісова промисловість
Ліси в Арденнах і Кемпенланді
забезпечують сировиною національну лісопереробну галузь. Ріст механізації
лісопереробної промисловості після Другої світової війни допоміг країні зменшити
її залежність від імпорту деревини.
Банківська
система Бельгії відрізняється високим рівнем концентрації капіталу, і
об'єднання банків починаючи з 1960-х років лише підсилило цей процес. Держава
володіє 50% акцій Національного банку Бельгії, який виконує функції
центрального банку країни. У Бельгії - 128 банків, з них 107 іноземних.
Найстарішим і найбільшим комерційним банком, а також найбільшою холдинговою
компанією в країні є "Сосьєте женераль де Бельжік". Існують також
спеціалізовані фінансові установи - ощадні банки і фонди сільськогосподарського
кредиту.
Іноземні інвестиції сприяли значному підвищенню промислового виробництва в
Бельгії наприкінці ХХ століття. У країні діють заводи з складання автомобілів
американських, шведських, німецьких і французьких компаній; підприємства, що
спеціалізуються на виробництві промислових електроустановок. У Бельгії є багато
заводів з виробництва верстатів і пластмас спеціального призначення.
Зовнішня торгівля
Бельгія - переважно торгова країна. Вона
здавна дотримується політики вільної торгівлі, але необхідність у захисті і
підтримці змусила її в 1921 році об'єднатися в економічний союз з Люксембургом,
відомий під назвою БЛЕС, а потім, у 1948 році, об'єднатися з Нідерландами в
Бенілюкс. Членство в Європейському об'єднанні вугілля і сталі (1952 рік) та
Європейському економічному співтоваристві (1958 рік, нині Європейський Союз) і
підписання Шенгенської угоди (1990 рік) підштовхнули Бельгію разом з
Нідерландами і Люксембургом до поступової економічної інтеграції з Францією,
Німеччиною та Італією.
Експорт: чорні і кольорові метали, вироби
з неметалевої сировини, машини, устаткування, хімічні і фармацевтичні товари,
транспортні засоби, текстильні вироби, діаманти, продукти харчування. У 2000
році обсяг експорту країни становив 181,4 млрд. доларів США (f.o.b.).
Імпорт: хімічні продукти, вироби з
неметалевої сировини, продовольчі товари, енергетична сировина, машини й
устаткування. У 2000 році обсяг імпорту країни становив 166 млрд. доларів США
(с.i.f.).
Головні зовнішньоекономічні партнери:
Німеччина (експорт - 18%, імпорт - 18%), Нідерланди (експорт-12%, імпорт -
17%), Франція (експорт - 18%, імпорт - 14%), Великобританія (експорт 10%,
імпорт - 9%).
Торгівля з Україною
Бельгія є одним з найбільших споживачів
українських послуг - у 2001 році експорт послуг з України в Бельгію становив
77,2 млн. доларів (третє місце після США і Німеччини), це також на 10% більше
ніж у 2001 році. У той же час експорт послуг з Бельгії до України зменшився в
2001 році порівняно з 2001 роком на 6,7%.
Морське сполучення
Антверпен - морські ворота Бельгії. Інші
важливі порти: Брюгге, Зеєбрюгге, Гент, Брюссель. Анверпен є вузлом всієї
системи водних шляхів і центром зовнішньої торгівлі Бельгії. Він є також
транзитним портом для зовнішньої і внутрішньої торгівлі Рейнської області (ФРН)
і північної Франції. Крім сприятливого положення біля Північного моря, цей порт
має ще одну перевагу: морські припливи в широкій частині нижнього плину річки
Шельди забезпечують достатню глибину для проходження океанських суден.
Через Антверпен проходить близько 80%
обсягу вантажів Бельгії і Люксембургу. Порт площею 100 га має 100 км причальних ліній і 17
сухих доків, його пропускна здатність 125 тис. т на добу. Більшість вантажів -
насипні і наливні продукти, включаючи нафту та її похідні.
Власний торговий флот Бельгії невеликий:
25 суден загальною водотоннажністю 100 тис. брутто-реєстрових т (станом на 1997
рік). По внутрішніх водних шляхах курсують майже 1300 суден.
Завдяки спокійному плину і повноводдю
бельгійські річки судноплавні і забезпечують зв'язок між регіонами. Русло ріки
Рюпел було поглиблено, так що в Брюссель тепер можуть заходити океанські судна,
а по ріках Маас (аж до французького кордону), Шельда і Рюпел можуть ходити
судна водотоннажністю 1350 т з повним навантаженням. Крім цього, завдяки
рівнинному рельєфу в приморській частині країни були збудовані канали, які
з'єднують між собою природні водні шляхи. Кілька каналів було споруджено ще до
Другої світової війни. По Альберт-каналі (127 км), що з'єднує річку
Маас (і промисловий округ Льєжа) з портом Антверпен, можуть проходити баржі
вантажопідйомністю до 2000 т. Другий великий канал з'єднує промисловий район
Шарлеруа з Антверпеном, утворюючи велику трикутну систему водних шляхів,
сторонами якої є Альберт-канал, ріки Маас і Самбра, і канал Шарлеруа -
Антверпен. Інші канали з'єднують міста з морем - наприклад Брюгге і Гент з
Північним морем. Наприкінці 1990-х років у Бельгії було близько 1600 км судноплавних
внутрішніх водяних шляхів.
Крім системи водних шляхів, Бельгія має
добре розвинуту мережу залізниць та автомобільних доріг.
Залізнична мережа - одна з найщільніших у Європі (130 км на 1000 кв. км).
Брюссель - центр залізничного сполучення. Найбільш напружена ділянка руху -
Брюссель-Антверпен.
Автошляхи
Велика система шосейних доріг доповнена
мережею сучасних хайвеїв, що з'єднують Брюссель з Остенде (через Гент і
Брюгге), Антверпеном, Люксембургом (через Намюр); Антверпен з Аахеном (через
Хассель і Льєж), з Контрейком (через Гент); Брюссель з Парижем (через Монс і
Шарлеруа). Загальна довжина автомобільних шляхів станом на 1998 рік становила
145,9 тис км (з них автошляхів з твердим покриттям - 117,7 тис. км, хайвеїв -
1,7 тис. км).
Авіатранспорт
Національна авіакомпанія
"SABENA" була заснована в 1923 р. і належить як уряду, так і компанії
"SwissAir". Вона здійснює велику частину міжнародних і внутрішніх
перевезень. Між Брюсселем та іншими містами країни налагоджене регулярне
вертолітне сполучення.
Брюссельський міжнародний аеропорт -
центр повітряного руху. Менші за значенням аеропорти знаходяться в Антверпені,
Льєжі, Шарлеруа та Остенде.
|