Офіційна назва - Республіка Філіппіни. Географічне положення - держава у західній частині Тихого океану, яка включає понад 7107 островів, розташованих між 4°23' і 21°25' п.ш. і 116°55' і 126°36' в.д. Довжина архіпелагу з півночі на південь близько 1800 км, а із заходу на схід – 1100 км. На сході та північному сході береги Філіппін омиваються Філіппінським, а на заході та північному заході – Південно-Китайським морем, на півдні розкинулося море Сулавесі. Найближчі острови сусідніх держав: Калимантан (Борнео) і Сулавесі (Целебес) на південному заході, Молуккські – на півдні і Тайвань – на півночі. Площа території - 300,8 тис. кв. км. Населення - 88,6 млн.осіб (2007 р.). Столиця - Маніла- Manila - 11,553 млн осіб, з передмістями (2007 р.) Рельєф місцевості. Острівні дуги Філіппін утворені гребеневими ділянками підводних піднять і мають гірський рельєф. Особливо це видно на Лусоні, де можна спостерігати два, а місцями три субмеридіональні хребти середньої висоти близько 1800 м і максимальної 2934 м (гора Пулог). Аналогічна система субмеридіональних хребтів є на о.Мінданао з найвищою вершиною країни, утвореною вулканом Апо (2954 м). Всі ці гірські структури є складовою частиною поясу діючих вулканів, розташованого у крайовій зоні Тихого океану і названого "Тихоокеанським вогняним кільцем". На о.Лусон налічується близько 20 періодично діючих вулканів. Так, у червні 1991 р. сталася серія катастрофічних вивержень вулкана Пінатубо (1780 м), що призвело до руйнації будівль і численних людських жертв. У лютому 1993 р. сталося виверження найактивнішого на Філіппінах вулкана Майон. Між гірськими хребтами розташовані густо заселені рівнини і річкові долини. До найбільших з них належать: на о.Лусон долина р.Кагаян (на північному сході), Центральна рівнина і рівнина Біколь (на південному сході); на о.Мінданао – долини річок Агусан (на сході) і Мінданао (на південному заході); на о.Панай – Центральна рівнина. Крім того, вздовж берегів більшості островів простяглися вузькі прибережні рівнини. На Філіппінах мало великих річок. Деякі з них, які придатні для проходження маленьких суден, відіграють важливу роль у господарському житті. Найбільша річка – Кагаян. Виділяються також Пампанга і Агно на Лусоні, а також Агусан і Мінданао з її головною притокою Пулангі на о.Мінданао. Невелика річка Пасиг на о.Лусон, що бере початок з озера Бай і проходить через Манілу, має важливе значення для перевезення вантажів. Клімат. Загалом клімат Філіппін тропічний, мусонний, але завдяки сильній розчленованості рельєфу, різній експозиції схилів по відношенню до вологих мусонних потоків і трас тропічних циклонів, віддаленості місцевості від океану він неоднорідний. Температура повітря на Філіппінських о-вах стабільна весь рік. Різниця між найспокотнішим і найпрохолодішим місяцями на півночі 4° С, а на півдні ще менше. Середня річна температура на рівнинах близько 27° С. Географічна широта, на відміну від фактора абсолютної висоти, істотно не впливає на температурний режим. Так, у північній частині о.Лусон клімат трохи прохолодніший, ніж на островах архіпелагу Сулу, що знаходяться на 1600 км ближче до екватора. Проте влітку на тому ж острові можна побачити різкий контраст між жарким вологим кліматом Центральної низовини і прохолодним помірним кліматом Центральних Кордильєрів, де розташоване місто Багіо, колишня "літня столиця" країни. Річна норма опадів на Філіппінах зазвичай перевищує 2000 мм. За умовами зволоження (кількості і сезонному розподілу опадів) виділяють чотири області. 1. У східних районах Філіппінського архіпелагу (східне узбережжя Лусону, Бохоля і Лейте, центральна і західна частини Мінданао і архіпелаг Сулу) опади випадають рівномірно протягом усього року. 2. У західних районах країни (на заході островів Лусон, Міндоро, Панай, Палаван, Негрос) виділяють два сезони: зимово-весняний сухий – 50–200 мм опадів (жовтень – квітень) і літньо-осінній вологий (з квітня по жовтень йдуть інтенсивні дощі, викликані сильними південно-західними вітрами). 3. На північному сході Лусону, о.Самар, сході островів Лейте і Мінданао опади випадають цілий рік, але їх максимум припадає на листопад – січень. У літні та осінні місяці зі сходу і північного сходу на Лусон і Вісайські о-ви періодично обрушуються тайфуни. Тривалі зливи викликають катастрофічні паводки. Річна кількість опадів у цій області 2000–4000 мм. 4. Область, що включає східні райони островів Міндоро, Панай, Негрос, Себу і північний захід о.Мінандао, характеризується середньорічною кількістю опадів 1300–1500 мм і нетривалим відносно сухим періодом. Грунти. На Філіппінах представлено в основному латеритні червоноземи і жовтоземи, у горах гірськокаштанові і гірськопідзолисті грунти. Всі вони зазвичай характеризуються низькою родючістю через інтенсивний винос цінних мінеральних речовин. На рівнинах, особливо в долинах найвеликих річок, грунти, як правило, алювіальні і більш родючі. Грунти, що сформувалися на вулканічних попелах, дуже продуктивні. На прибережних рівнинах о.Себу і сході о.Негрос грунти утворилися внаслідок вивітрювання коралових вапняків. У заболочених дельтових низинах поширені грунти болотного типу. РОСЛИННИЙсвіт. На Філіппінських о-вах багата і різноманітна флора, налічує більш як 10 тис. видів: близько 3 тис. дерев, 1 тис. папоротей і папоротевидих, 900 видів орхідей. Майже 60 видів порід дерев мають комерційну цінність. Ліси займають більш як 40% території країни. На Філіппінах переважають вологі вічнозелені тропічні ліси на півночі і екваторіальні – на півдні. У районах постійного зволоження до висоти 500–800 м поширені багатоярусні діптерокарпові ліси, в яких багато цінних деревних порід (танхіле, маяпіс, гуїзо, альмон, білий і червоний луан, діптерокарпус великоквітковий, якал, нарра, ерітрофлеум). Численні епіфіти – орхідеї і рафлезії (діаметр її квітки досягає 1 м). У нижньому ярусі лісів і на узліссях ростуть пальми, у тому числі ті, що мають важливе господарське значення, цукрова (або периста), віялова, арекова (або бетельна), ліана ротанг. Там, де виражений зимово-весняний сухий сезон, поширені мусонні листопадні ліси. У верхній частині виділеного поясу і трохи вище нього ростуть вічнозелені дубові ліси з підліском із пальм, які заступають дубово-кленово-миртові ліси, обвиті ліанами, з мохами, лишайниками і орхідеями на стовбурах дерев. На висотах 1000–2000 м ростуть чисті соснові (з сосною острівною і Меркуза), в яких зустрічається така цінна деревна порода, як агатис білий. Місцями у прибережній смузі поширені мангрові ліси, що складаються з ризофора гострокінцевого, бругієри дрібноквіткової і сонерації. По периферії цих лісів росте пальма ніпа. У ході антропогенної діяльності значні площі незайманих лісів було знищено, в результаті чого багато грунтів зазнали сильної ерозії або заросли жорсткою тропічною травою аланг-аланг (Imperata cylindrica), яку місцеві жителі називають "когон". Тваринний світ. Загалом фауна Філіппін характеризується високим ендемізмом і невеликою кількістю видів ссавців. З найбільших ссавців на Філіппінах зустрічаються два підвиди азіатського буйвола – карабао і тамарау (останній – лише в центральних районах о.Міндоро). Трохи ширше представлені більш дрібні ссавці. До них належать п'ять видів макак, довгоп'ят (представник напівмавп), гризуни, численні кажани (близько 60 видів, у тому числі крилани, які завдають великої шкоди садам) і землерийки, а також карликова кабарга і дикобраз, що живуть на о.Палаван, філіпінський шерстокрил, ящір панголін. З хижих зустрічаються такі дрібні тварини, як коротколапий мангуст, бінтуронг (з віверових), страннохвіст. Характерна велика кількість плазунів (крокодилів, змій, черепах, ящірок, в тому числі геконів). На Філіппінах зафіксовано кілька сотень видів птахів. Орнітофауна має схожість з малазійською і австралійською. Більш як 300 видів птахів гніздяться на Філіппінських о-вах, в їх числі рідкісний хижий птах з сімейства яструбових – гарпія (мешкає в лісах на о.Мінданао, живиться макаками). Величезне видове розмаїття комах, серед яких багато рознощиків хвороб (наприклад, москітів) і шкідники сільського господарства (цикади тощо). Вражає розмаїття і краса метеликів. У морях є більш як 2 тис. видів риб, більшість з яких має промислове значення (сардини, макрель, тунець тощо). На мілководді в архіпелазі Сулу зустрічаються великі колонії молюсків, у тому числі пелових скойок.
