Грузія розташована в центральній і західній частині Південного Кавказу, її сусідами з півночі є Російська Федерація, зі сходу Республіка Азербайджан, з півдня Республіка Вірменія, на південному заході Туреччина. На заході територія Грузії омивається водами Чорного моря. Територія країни - 69,7 тис. кв. км. Чисельність населення - 4,5 млн. осіб (дані на 2009 р., без Абхазії і Південної Осетії.). З них грузини - 70%, 30% - представники 80 національностей. Столиця - м.Тбілісі - близько 1,1 млн. жителів (2007 р). Будова поверхні 2/3 території Грузії займають гори. На півночі простягається гірська система Великого Кавказу з висотами до 4500-5000 м над рівнем моря. Найвища точка Грузії - гора Шхара (5068 м). На хребтах Великого Кавказу налічується 786 льодовиків загальною площею 556 кв. км. В осьовій вододільній частині гір знаходяться відомі гірські перевали: Хрестовий (2384 м), Мамісонський (2829 м), Рокський (2996 м), які найкоротшими шляхами з'єднують Грузію з Росією. Південний схил Великого Кавказу розчленований глибокими річковими долинами і хребтами. Тут в умовах теплого і вологого клімату в карбонатних породах широко розвинутий карст. Тільки на низьких хребтах (менше 1000 м над рівнем моря) налічується понад 470 карстових печер, включаючи Новоафонську (довжиною 3,3 км і площею близько 50 тис. кв. м). На південному схилі Великого Кавказу знаходяться великі родовища срібно-свинцевих і цинкових руд, бариту, марганцю і вугілля. Між Великим і Малим Кавказом розташована субширотна зона міжгірних улоговин, де зосереджені найродючіші землі Грузії. На заході виділяється Колхідська низовина, на сході - рівнини, на яких здавна існують історичні провінції Імеретія, Карталінія і Кахетія. Зі сходу Колхідську низовину замикає Ліхський (Сурамський) хребет, який є важливим природним кордоном, що відділяє західні райони Грузії від східних. На схід від Ліхського хребта виділяються Картлійська рівнина, Йорське і Ширакське плоскогір'я (з висотами до 500-700 м) та Алазанська долина (до 500 м). Гори Малого Кавказу відділені від зони міжгірних улоговин Месхетським і Тріалетським хребтами. Середні висоти гір на півдні країни - 2000-3000 м над рівнем моря. Тут багато улоговин, особливо в межах Південно-Грузинського нагір'я навколо озер вулканічного походження (Паравани, Хозапіні та інші). Територія Грузії відрізняється підвищеною сейсмічністю, у деяких районах бувають землетруси силою до 5-7 балів (особливо в східних районах). Гірські райони в сучасну епоху мають загальну тенденцію до підняття (більше ніж на 10 мм за рік), а низовини - до опускання. Особливо високими темпами занурення (до 1,3 мм за рік) відрізняється Колхідська низовина. Багато прибережних поселень античної епохи нині затоплені. Клімат У західних районах, що перебувають під впливом Чорного моря, літо вологе й тепле, із середніми температурами липня 22-24°C. Зими м'які, середні температури січня - 4-7?°C. Випадає велика кількість опадів (1000-2000 мм на рік), максимальна - в Аджарії (до 3200 мм). Найбільше опадів випадає навесні, в інші сезони їх кількість рівномірна. Ліхський хребет перехоплює вологу повітряних мас, що рухаються із заходу на схід. У східних районах Грузії клімат формується під впливом континентальних повітряних мас. На рівнинах літо довше і спекотніше, із середніми температурами липня 23-25?°C. Зими прохолодні, із середньою температурою січня від +1 до -2?°C. Середня річна кількість опадів - 400-600 мм, максимум припадає на кінець весни і початок літа. На схилах гір Грузії середні температури липня знижуються до 4-6?°С, у високогір'ях середні температури січня можуть сягати -10-16?°?С. Середня річна кількість опадів коливається від 1600-2800 мм на заході до 1000-1800 мм на сході Великого Кавказу і до 600-700 мм на Південно-Грузинському нагір'ї. Погода в горах швидко змінюється. Раптові похолодання супроводжуються сильними снігопадами, зливами, градом і фенами, що завдають значних збитків господарству. Річки У Грузії близько 25 тис. річок, багато з яких використовуються для виробництва енергії і як джерела зрошування. Вони наповнюються переважно за рахунок розталих снігових і льодовикових вод, а також атмосферних опадів. У передгірних районах, сформованих з карбонатних порід, значну роль у живленні рік відіграють підземні води. Річки Західної Грузії багатоводні упродовж всього року, а на сході взимку і влітку річковий стік скорочується. Більша частина річок має стік до Чорного моря, інші - до Каспійського. Найбільша річка Західної Грузії - Ріоні (довжина 327 км), яка бере початок на Великому Кавказі і впадає у Чорне море поблизу Поті. Велика річка Кура (грузинською Мткварі) починається в горах північно-східної Туреччини, перетинає південну і східну Грузію і на території Азербайджану впадає у Каспійське море. Ґрунти У Грузії виділяють три основні грунтово-географічні області: західну, східну і південну. Для низовин західної області (між Ліхським хребтом і Чорним морем) характерні вологі торф'яні ґрунти, придатні для вирощування кукурудзи; у передгір'ях поширені субтропічні червоні і жовті ґрунти, які ідеально підходять для виноградарства, вирощування чаю і тютюну; у вищих місцевостях Мегрелії, Абхазії і Сванетії - коричневі або карбонатні лісові і гірські ґрунти. У східній області переважають древні алювіальні ґрунти. На Нижньокарталінській рівнині поширені каштанові ґрунти, придатні для вирощування овочів, плодових і зернових культур. Чорноземи і коричневі ґрунти Кахетинської рівнини використовуються в основному під посіви зернових культур і виноградники, хоча в районах Гардабані і Сагареджо, на південний схід від Тбілісі, ці грунти є малородючими через посушливий клімат. Південна область прилягає до передгір'я і південних схилів Малого Кавказу і Південно-Грузинського нагір'я. Для неї характерне поєднання коричневих і гірсько-лукових ґрунтів, що використовуються для вирощування зернових культур, овочів і, меншою мірою, винограду. Рослинний світ Флора Грузії дуже різноманітна: тільки квіткових тут зустрічається більше ніж 5000 видів. Залежно від кліматичних особливостей і абсолютної висоти місцевості виділяються декілька зон і вертикальних поясів рослинності (від степового до альпійського). Ліси поширені переважно в горах і займають майже 20% території країни. На заході Грузії вони спускаються до рівня моря, а на сході їх нижній кордон знаходиться на висотах від 600 до 800 м над рівнем моря. Особливо багаті і різноманітні ліси західної Грузії. В їх нижньому поясі (до 1000-1200 м) переважають широколисті породи (дуб, граб, каштан, клен, бук та інші) з вічнозеленим підліском. Для цього колхідського лісу характерна велика кількість ліан - плюща, ломоноса, обвойника, які місцями створюють непрохідну гущавину. У заболочених лісах самої Колхідської низовини переважає вільха і майже немає підліску. На деяких ділянках узбережжя Абхазії зустрічаються рідкісні ендемічні види, наприклад, сосна піцундська - релікт третинної кримсько-кавказької флори. У західній Грузії вище поясу колхідських лісів і до верхнього кордону лісу (1700-1800 м) поширені змішані ліси, в яких поєднуються букові і ялиново-ялицеві, рідше соснові деревостої. Біля верхнього кордону лісу зустрічаються березняки з домішкою горобини і чагарники рододендрону. Ліси східної Грузії менш багаті. У верхньому поясі гір (до 2300-2400 м) поширені ялиново-ялицеві деревостої, що зустрічаються на захід від р.Ксані, а в східних районах - тільки соснові і сосново-березові ліси. Нижче хвойні ліси поступаються місцем буковим, а потім дубово-грабовим. На крайньому сході країни зустрічаються сухі степи і ксерофітні рідколісся з каркасами і фісташками. У долинах Кури, Алазані, Йорі та інших рік збереглися заплавні тугайні ліси з осики, верби, сріблястої тополі, дуба, кизилу. Субальпійські та альпійські луки поширюються до висот 2800-3000 м і займають близько 25% площі гірських територій. Для субальпійських лугів західної Грузії типовим є пишне високотрав'я з великою часткою зонтикових, бобових і губоцвітих. Низькотравні альпійські луки поширені фрагментарно, вони чергуються з кам'яними розсипами, виходами скель і льодовиками. На заході Грузії альпійський пояс піднімається до 3000 м, на сході - до 3600 м над рівнем моря. Тваринний світ Тваринний світ Грузії різноманітний: тут представлені понад 100 видів ссавців, 330 видів птахів і 160 видів риб. Багато з них є ендеміками або напівендеміками, наприклад, ящірка артвінська і тур кубанський (роги якого в Грузії використовують як посуд для вина). Своєрідною є фауна степів східної Грузії. Донедавна там зустрічався джейран, який зберігся лише в окремих місцевостях Ширакського степу. У Гардабанському степу та Алазанській долині зустрічається смугаста гієна. З інших хижаків - лисиця, шакал, очеретяний кіт. У тваринницьких районах багато вовків. Для степів типові гризуни: тушканчики, польовки, ховрахи. Серед птахів - польовий горобець, сіра куріпка, перепел, степовий орел. Тут велика кількість ящірок і черепах, а також зміїв (вужі звичайний і водяний, полоз західний, полоз жовточеревий). В Ельдарському і Ширакському степах зустрічається гюрза. Найбагатшим є тваринний світ лісів. У багатьох районах поширені кавказький олень, косуля, кабан, заєць-русак, білка, а з хижаків - бурий ведмідь, вовк, шакал, рись, лісовий кіт і лисиця. Велику шкоду сільському господарству завдає борсук. Ліси Грузії відомі розмаїттям птахів. Водяться звичайні види, такі як зяблик, чорноголова гаїчка, велика синиця, зеленушка, чорний дрізд та інші. З хижих видів птахів, занесених у Червону книгу Грузії, зустрічаються (переважно в заповідниках) бородань, беркут, білоголовий сип, чорний гриф та інші. У деяких місцевостях Колхіди і Кахетії ще можна побачити фазана. З плазунів у лісах Грузії найбільше ящірок, болотяних черепах і зміїв (вуж, мідянка, кавказька гадюка). Високогірна фауна краще збереглася на Головному Кавказькому хребті. У його західній частині водиться кубанський тур, у східній - дагестанський. Обидва види на зиму спускаються в лісовий пояс. Майже скрізь водиться серна, а на сході зустрічається безоаровий цап. З птахів високогір'їв можна назвати кавказького тетера, кеклика, бороданя. У гірських річках ловлять форель. Екологічна ситуація Однією з головних екологічних проблем є забруднення атмосфери в промислових містах, особливо в центрі металургії - Руставі. Серйозне занепокоєння викликає вирубування лісів, ерозія ґрунтів і забруднення Чорного моря. Існують проблеми з постачанням населенню питної води і відведенням стічних вод. Грузія - учасник багатьох міжнародних угод про охорону навколишнього середовища.
