КУВЕЙТ Офіційна назва - Держава Кувейт. Географічне положення - країна розташована в Південно-Західній Азії, займає північно-східну частину Аравійського півострова і ряд невеликих островів у Перській затоці. Межує: з Іраком – на півночі і заході, з Саудівською Аравією – на півдні. На сході омивається водами Перської затоки Індійського океану. Площа території - 17,818 тис. кв.км. Населення - 3,051 млн осіб (2006 р.). Столиця - м.Ель-Кувейт - Al-Kuwayt -2,063 млн осіб, з передмістями 2007 р. Рельєф. Територія Кувейту належить до Східно-Аравійської берегової рівнини, що має пологий схил у напрямі Перської затоки. Низовинний плоский рельєф убережжя змінюється горбистими пасмами у центральній смузі (з абсолютними висотами 100–200 м) і низьким плато на крайньому південному заході, де знаходиться найвища точка країни (281 м над рівнем моря). Прибережна низовинна смуга рясніє солончаками, які в сезон дощів перетворюються в солоні озера "себха". Ерозійна мережа тут відсутня. Центральні і південно-західні райони країни глибоко розчленовані мережею русел тимчасових водостоків (ваді). У межах північної половини Кувейту поширені кам'янисті пустелі, в межах південної половини – піщані пустелі з дюнним рельєфом. Протяжність берегової лінії близько 220 км. Загалом узбережжя слабо порізано, за винятком центральної частини, де майже на 50 км у глибину суші висувається вузька затока Кувейт (єдина глибоководна гавань на всьому західному узбережжі Перської затоки), на південному березі якої розташована столиця Ель-Кувейт. Прибережна зона в основному мілководна. На невеликій відстані від берега тягнеться ланцюг низьких островів: найбільші – сильно заболочений Бубіян і Файлака і невеликі – Варба, Маскан, Ауха, Кару, Умм-ен-Наміл, Курейн, Умм-ель-Марадім. Корисні копалини. Надра Кувейту багаті нафтою і супутнім газом, запаси яких мають світове значення. За попередніми оцінками, нафтові ресурси становлять приблизно 10% світових, і за існуючими темпами видобутку їх вистачить більш як на 100 років. Клімат. Клімат Кувейту тропічний, сухий. Чітко виражені два сезони: сухе літо (опади не випадають з червня по вересень, у травні і жовтні їх середня кількість 1–6 мм) і більш волога зима (з максимумом опадів у січні 21–25 мм). На півночі випадає менш як 150 мм за рік, а на півдні – менш як 100 мм. Середня річна кількість опадів в Ель-Кувейті близько 100 мм. Іноді опади випадають у вигляді злив, що розмивають дороги і руйнують будівлі. У прибережній зоні середня температура липня 37°С, січня +13°С. Денні температури у літній період дуже високі і можуть сягати 50°С в затінку, вологість низька, за винятком узбережжя. Взимку вдень зазвичай тепло і комфортно. Іноді у внутрішніх районах трапляються нічні заморозки. Часто підіймаються пилові бурі (тоз), які влітку приносить сухий вітер шималь, що дує з пустель Аравії. Зрідка бувають пилові смерчі, що підіймаються на висоту до 1800 м. Води. На території Кувейту немає постійних водотоків і природних джерел прісної води, грунтові води засолені. Здавна кувейтці оволоділи мистецтвом знаходити водоносні горизонти і будувати на них колодязі. Нині прісну воду отримують шляхом промислового опріснення морської води. Грунти. Грунти піщані, збіднені мінеральними і органічними сполуками, безплідні. Надто розріджена пустинна рослинність представлена низькорослими чагарниками, напічагарниками, твердолистяними травами. Найпоширеніші верблюжа колючка (її коріння довжиною до 20 м може досягати водоносного горизонту), деякі злаки (аристіда і інш.), кермек, полин, болотисті (в основному курай). Зрідка зустрічаються чагарник гада висотою до 2 м і такі дерева, як акація, мімоза, таль, сидр і джурджуб. До прибережної зони належать чагарники гребенщика (тамарікса). У пустелях після того, як пройдуть дощі, на короткий час з'являються яскраво квітучі ефемери. У місцях виходу на поверхню грунтових вод зустрічаються поодинокі оазиси. Там зазвичай вирощують фінікову пальму і деякі овочеві культури. Тваринний світ. Тваринний світ бідний. Найчисленніші гризуни – піщаники, тушканчики, миші. Значною видовою різноманітністю характеризуються плазуни (піщані удави, аравійська кобра, рогаті гадюки, піщані і строкаті ефи, сірі варани, агами, гекони). З хижих ссавців зрідка зустрічаються лисиця фенек, гієна, шакал. З копитних у рідкісних випадках можна зустріти піщаних газелей і джейрана, в південно-західних на височинній місцевості – диких баранів і антилоп орікси. Більш різноманітна орнітофауна. Гніздяться дикі голуби, жайворонки, дрохви, рябки, горлиці, одуди, чайки, а також такі хижі птахи, як орли, соколи, шуліки, яструби на узбережжі та грифи – в пустелях. Катар – місце зимівлі фламінго, качок, бакланів, пеліканів, чапель та інших водоплавних птахів, а також різних видів горобиних. У прибережних низовинних районах численна сарана, в пустелях водяться отруйні павуки і скорпіони, кліщі, фаланги, тарантули і т.п. У прибережних водах нараховують до 250 видів риб (промислові – тунець, срібляста макрель, ставрида, морський окунь, зубейди, сардини, оселедець, акула, риба-меч, пила-риба та інш.). Водяться також креветки, омари, кальмари, лангусти, на мілині безліч молюсків (перлові скойки та інш.). Поширені морські черепахи.
