ЛАОС Офіційна назва - Лаоська Народно-Демократична Республіка. Географічне положення - держава розташована в Південно-Східній Азії, в центральній частині Індокитайського півострова. Лаос межує на півночі з Китаєм, на сході - з В'єтнамом, на півдні - з Камбоджею, на заході - з Таїландом, на північному заході - з М'янмою. Площа території - 236 800 км кв. Населення - 6,205 млн осіб (2008 р.). Столиця - м. В'єнтьян - Viangchan - 745 тис. осіб, з передмістями (2007 р.). Рельєф місцевості. Лаос – переважно гірська країна. Гори рідко перевищують 2000 м, але мають сильно розчленований рельєф. Гірський рельєф і густі тропічні ліси утруднюють сполучення з сусідніми країнами. Північну велику частину країни займають найбільш високі, важкопрохідні і малонаселені гори. Вони складені гранітами, гнейсами й порізані глибокими ущелинами, по яких протікають численні річки. Гірські хребти чергуються з плато, які складаються з пісковиків і вапняків. Північно-східний кордон країни проходить по хребтах Дендінь, Шамшао, Шусунгтяотяй, південно-східній – по горах Чионгшон (висотою до 2700 м), західній – по хребту Луангпхабанг. У центральній частині Лаосу виділяється плато Сіангкхуанг висотою бл.1200 м, обрамлене більш високими горами. На південь від нього підіймається найвища гора країни Біа (2819 м). Гори Чионгшон змінюються невисокими плато, які уступами обриваються біля широкої долини Меконгу. Найбільш обширне базальтове плато Боловен з середніми висотами до 1200 м знаходиться на крайньому півдні країни. Корисні копалини. У Лаосі є значні запаси ряду корисних копалин. На сьогоднішній день розвідані поклади олов'яної руди (вміст металу до 60%). За оцінками, запаси залізної руди (магнетит і гематит із вмістом металу до 60–65%) у Лаосі становлять дві третини всіх ресурсів Південно-Східної Азії. Розвідані також родовища мідної руди, кам'яного вугілля, свинцю, цинку, сурми, гіпсу, марганцю, вапняку, поташу, кухонної солі, платини, дорогоцінного каміння (сапфірів, рубінів та ін.). Численні алювіальні розсипи золота і срібла. Ведеться розробка родовищ олов'яної руди, золота, дрогоцінного каміння. Клімат. Клімат субекваторіальний, мусонний. Виділяють три сезони: чітко виражений вологий жаркий – з травня по жовтень, сухий прохолодний – з листопада по лютий і жаркий сухий у березні-квітні. Мусон вторгається практично одночасно на всю територію Лаосу. Опади значно варіюють, від бл. 3000 мм на рік у горах (максимум на південному сході країни на плато Боловен – 3700 мм) до 1300–1700 мм на рівнинах (у Саваннакхеті 1440 мм, у В’єнтьяні 1700 мм, у Луангпхабангу – 1360 мм). Атмосферної вологи не завжди достатньо для вирощування рису. Середні температури грудня-січня коливаються від 14° до 23° C, липня – в межах 28–30° C. Найвища температура повітря – бл. 40° С – буває в долині Меконгу в березні-квітні, а найнижча – менше + 5° С – на плато Сіангхуанг і в Пхонгсалі (на крайній півночі країни). Водні ресурси. Через територію Лаосу протікає одна з найбільших азіатських річок Меконг. Його довжина на території Лаосу 1850 км. Більшість річок відноситься до басейну Меконгу. Найбільші з них – Тха, У, Лік, Нгум, Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен. В умовах мусонного клімату паводки відбуваються літом, а взимку річки міліють і країна відчуває нестачу у воді як для іригації, так і для побутових потреб. Річки є основним засобом сполучення, однак судноплавство на багатьох з них обмежене через численні пороги і водоспади. Меконг судноплавний протягом 500 км від В’єнтьяна до Саваннакхета, де ширина річки досягає 1,5 км. Найбільш поширені засоби пересування – плоскодонні сампани, довгі піроги і моторні човни. Річки Лаосу зручні для будівництва ГЕС і є важливим енергетичним ресурсом. В них водиться багато риби, яку виловлюють для внутрішнього споживання. У долині Меконгу нагромаджується алювіальні відкладення і формуються родючі грунти, де розташовані основні сільськогосподарські угіддя. Грунти і рослинний світ. У Лаосі переважають червоноземи, червоно-жовті і червоні грунти. Орнопридатні землі займають бл. 5 млн. га, з них на початку 1990-х років оброблялося всього 17% – 850–900 тис. га (менш як 4% площі країни). Приблизно 80% посівних площ відведено под рис. У 1950-х роках ліси покривали 70% площі країни, але на початок 1990-х років приблизно третину їх було вирубано, і тепер вони займають менш як 50% території Лаосу. На півночі поширені вічнозелені вологі субтропічні ліси з великою участю магнолій, лаврів, ліан, папоротей. Вище 1500 м вони змінюються змішаними хвойно-широколистими лісами з дубом, сосною, каштаном. На плато центрального і південного Лаосу домінують світлі мусонні листопадні ліси з тиком, шореєю, диптерокарпусом, лагерстремією, хащами бамбука. Долини південного Лаосу і схили гір Чионгшон поросли вічнозеленими вологими тропічними лісами, в яких домінують диптерокарпові (яни, так’ян та ін.), пальми, плодові дерева, бамбук, деревовидні папороті. Буйно ростуть ліани. Найбільш цінні деревні породи Лаосу – рожеве, чорне, сандалове і залізне дерева, тик. У лісах зустрічаються також дикорослі банани, хлібне дерево, дуріан та інші рослини, які лаосці включають у харчовий раціон. Місцями в районах недостатнього зволоження поширені високотравні савани. Тваринний світ. Збереглися досить значні табуни диких індійських слонів. У лісах водяться мавпи (гібони, макаки та ін.) і напівмавпи, з хижаків – тигр, леопард, мармурова пантера, малайський і білогрудий ведмеді. Місцями зустрічаються пальмова куниця і болотяна рись. З копитних широко поширені бики (бантенг і гаял), буйволи, олені, кабани, з плазунів – ящірки, кобри, пітони та інші змії. Багато птахів, з них найбільш яскраві представники – папуги, павичі, фазани, а також голуби, качки та інші.
