Реферат на тему: Географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення країн Африки
01.11.2010, 12:55
Реферат
на тему:
Географічне положення,
природно-ресурсний потенціал, населення країн Африки
Африка - другий за розмірами материк після Євразії, який майже посере¬дині перетинається екватором і простягається від нього по обидві сторони - на південь і на північ - до субтропічних широт обох півкуль. Африку омивають Ат¬лантичний та Індійський океани. Середземне море відокремлює її від Європи, Червоне - від Азії. До Африки належать острів Мадагаскар та дрібні острова, розташовані в Атлантиці та Індійському океані.
До 50-х років XX ст. Африка була континентом колоніальних і залежних країн. Франції належало 37 % африканської території, на якій проживало 26 % населення, Великобританії відповідно 32 % і 39 %, Бельгії - 8 % і 8 %, Порту¬галії - 7 % і 6 %, колонії мали також Іспанія та Італія. В 50-ті роки здобули не¬залежність перші країни. В 60-ті роки незалежність дістали вже понад 40 країн, в 70-ті - процес визволення материка з під колоніального гніту практично завер¬шився. Нині на континенті налічується 53 самостійні держави, майже всі вони країни, що розвиваються. Південно-Африканська Республіка (ПАР) - єди¬на економічно розвинута держава Африки.
Mал. Африка, Кордони держав, населення
Збереглися колонії Іспанії - Сеута, Мелілья, заморська територія Франції - о. Реюньон. Статус Західної Сахари, за¬хопленої Марокко, має визначити 00Н. Більшість африканських країн - невеликі, слабкі в економічному відношенні держави з нечисельним населенням і мало ос¬воєними природними ресурсами, Ці країни здебільшого економічно залежні від своїх колишніх метрополій. Колишні британські колонії залишилися в системі Співдружності, французькі - в системі Співтовариства франкомовних країн. По¬над 30 країн Африки стали асоційованими членами Європейського Співтовариства і фактично виконують роль його сировинного придатку.
Природно-ресурсний потенціал. Африка - континент великих економічних можливостей, якому притаманні різноманіття природних умов, багатство запасів мінеральної сировини, наявність значних земельних, водних, рослинних та інших ресурсів. Для Африки характерне незначне розчленування рельєфу, що сприяє гос¬подарській діяльності - розвитку сільського господарства, промисловості, транспор¬ту. Розташування більшої частини континенту в екваторіальному поясі значною мірою зумовило наявність величезних масивів вологих екваторіальних лісів. На Аф¬рику припадає 10 % площі лісів світу, що становлять 17 % світових запасів дереви¬ни - однієї з основних статей африканського експорту. Найбільша пустеля світу - Сахара - містить у своїх надрах величезні запаси прісної води, а великі річкові сис¬теми характеризуються велетенськими обсягами стоку і енергетичними ресурсами. Африка багата на корисні копалини, які є ресурсами для розвитку чорної та кольо¬рової металургії, хімічної промисловості. Завдяки новим відкриттям збільшується частка Африки в розвіданих світових запасах енергетичної сировини. Запаси фосфо¬ритів, хромітів, титану, танталу більші, ніж у будь-якій частині світу. Всесвітнє зна¬чення мають запаси бокситів, мідних, марганцевих, кобальтових, уранових руд, ал¬мазів, рідкоземельних металів, золота тощо. Основними районами зосередження мінерально-сировинного потенціалу є: «мідний пояс« Африки, що тягнеться з райо¬ну Катанги в Заїрі через Замбію у Східну Африку (родовища міді, урану, кобальту, платини, золота, марганцю); Гвінейська частина Західної Африки (поклади бок¬ситів, залізної руди, марганцю, олова, нафти); зона гір Атласу та узбережжя Північно-Західної Африки (кобальт, молібден, свинець, цинк, залізна руда, ртуть, фосфорити); Північна Африка (нафта, газ узбережжя і шельфу Середземного моря). Регіони Африки дуже відрізняються природними особливостями: забезпече¬ністю вологою, типами грунтів, рослинного покриву. Спільним е тільки один еле¬мент - велика кількість тепла. Несприятливі для землеробства райони пустель і ек¬ваторіальних лісів. У пустелях землеробство можливе тільки за наявності джерел во¬ди, навколо яких формуються оазиси. В екваторіальних лісах землероб бореться про¬ти буйної рослинності, а при її зведенні - проти ерозії та надмірної сонячної радіації, яка негативно впливає на стан грунтів. Найкращі умови для землеробства на висо¬когір'ях та в саванах зі сприятливим чергуванням вологих сезонів. Більшість грунтів материка мають невисоку природну родючість. 3/4 території континенту вкрито червоними і червоно-коричневими грунтами, тонкий шар яких бідний на ор¬ганічні речовини, досить легко виснажується і руйнується. Порівняно родючими є червоноземи та жовтоземи субтропіків, алювіальні грунти в інших зонах.
Населення. За даними 00Н, в Африці проживає близько 748 млн чоловік, або 12,9 % всього населення світу. В другій половиш XX ст. населення континенту стало швидко зростати, і в 70—80-ті ро¬ки темпи його приросту виявилися одними з найвищих у світі - 2,9-3,0 % за рік. Африканські країни по¬мітно різняться за кількістю населен¬ня: Нігерія, Єгипет, Ефіопія, Заїр, ПАР мають населення понад 40 млн чоловік кожна, на них припадає май¬же половина населення материка.
Сучасна демографічна ситуація в країнах Африки дуже суперечлива. Динаміку зростання населення мате¬рика у зв'язку з порівняно невеликою еміграцією та міграцією визначає в основному його природний рух. У різних країнах населення зростає нерівномірно, характери¬стики статево-вікової структури з економічної точки зору залишаються несприятли¬вими: недостатня кількість працездатного населення, особливо чоловічого, висока ча¬стка дітей та молоді, мала тривалість життя (для чоловіків вона становить 49 років, для жінок - 52 роки).
Для Африки характерна висока народжуваність. Завдяки покращенню суспіль¬но-економічних умов та медичного обслуговування, деякому підвищенню рівня куль¬тури та освіти, зменшилася смертність, особливо дитяча. Зниження смертності та ви¬сока народжуваність дають в більшості країн високі темпи приросту населення.
Середня густота населення континенту - невелика і становить близько 22 чол. на 1 км2. Найвища вона на о.Маврикій (близько 500 чол. на 1 км2), найнижча - в Сахарі та країнах зони Сахелю. Значне зосередження населення зберігається в райо¬нах розвинутого землеробства (долина річки Ніл, узбережжя Магрібу, Нігерія) або промислової діяльності («мідний пояс», промислові райони ПАР).
Істотний вплив на міграцію населення мають чинники, пов'язані з нерівномір¬ністю соціально-економічного і господарсько-культурного розвитку окремих країн. Промислові райони приймають емігрантів із сусідніх країн, які шукають роботу.
Національно-визвольні рухи, військові перевороти, постійна боротьба між етнічними і релігійними групами, військові конфлікти між країнами призводять до появи в різних районах материка значної кількості біженців. В Африці у 80-ті роки налічувалося від 7 до 9 млн емігрантів.
Незважаючи на переважання сільського населення, для Африки характерні ви¬сокі темпи зростання міського населення - понад 5 % на рік. Передбачається, що до 2000 року кількість, міського населення становитиме більш як 40 % населення Аф¬рики. В Африці налічується 20 міст мільйонерів: Каїр, Олександрія, Касабланка, Ал¬жир, Кіншаса, Лагос, Хартум, Туніс, Йоганнесбург, Аддіс-Абеба, Кейптаун, Доуала, Абеджан, Гіза, Найробі, Дакар, Ньюана, Рабат, Хараре, Дарес-Салам.
