Офіційна назва - Туркменістан. Географічне розташування - знаходиться на південному-заході Центральної Азії . На півночі межує з Казахстаном (спільний кордон - 379 км), на півночі і сході - з Узбекистаном (1621 км), на сході і півдні - з Афганістаном (744 км), на півдні - з Іраном (992 км). З заходу омивається Каспійським морем. Площа території - 488,1 тис. кв. км (51-е місце в світі). Чисельність населення - станом на 2007 р. в країні проживало 6,8 млн. осіб. туркмени - 95%, росіяни - 1,5%. Столиця - Ашгабад - 900 тис. осіб (2007 р.) Береги. Берегова лінія Каспійського моря у межах Туркменістану на півдні порізана слабко, а на півночі має звивисті контури, утворюючи затоки (Кара-Богаз-Гол, Туркменбаші і Туркменську), півострови (Дарджа, Челекен) і коси; береги низинні піщані. На узбережжі розташовані острови Огурчинський, Камишлиада та ін. Рельєф. У південній частині республіки простягаються гори Копетдаг (висота - близько 2942 м); на північному заході від них розташовуються два відособлених хребти: Малий Балхан (до 777 м) і Великий Балхан (до 1881 м). До Копетдагу з півночі прилягає передгірна рівнина, що на заході зливається з прикаспійською низинною рівниною. На південному сході у межах Туркменістану заходяться північні передгір'я Паропамиза - височини Бадхиз (до 1267 м) і Карабиль (до 984 м), розділені рікою Мургаб. На крайньому південному сході - відріг Гіссарського хребта Кугітангтау (до 3139 м, найвища вершина республіки). На заході - Красноводське плато (до 308 м), на північному заході - південна окраїна плато Устюрт. На південь від Устюрту розташований Заузбойський складчастий район, що становить собою систему куестових плосковершинних височин (Капланкир, Челюнкри та ін.) і знижень, які їх розмежовують. У межах прикаспійської низинної рівнини піднімаються: височини Небитдаг (39 м), Боядаг (134 м), Кумдаг, Монджукли (27 м) та ін. На півночі і північному сході від передгірної рівнини Копетдагу простягаються Каракуми, що розділяються на Центральні (або Низинні) і Заунгузькі. У межиріччі Амудар'ї і Теджену розташовуються Південно-Східні Каракуми. Для цих пустель характерні горбисті напівзарослі піски; є ділянки барханних пісків; у зниженнях - такири і сори. У межах Туркменістану знаходиться неширока смуга правобережжя Амудар'ї (піски Сундукли). Корисні копалини. Найважливіші - нафта і газ. Основні нафтові родовища - Ленінське (Котурдепе), Барса-Гельмес та ін. - пов'язані з пліоценовими відкладами Західно-Туркменської западини. Найважливіші родовища газу (Шатлик, Ачак, Наіп та ін.) пов'язані з мезозойськими відкладами східної платформної частини Туркменістану. За розвіданими запасами газу Туркменістан посідав 2-е місце після Росії у колишньому СРСР. У юрських відкладах знайдено ряд дрібних родовищ викопного вугілля. Туркменістан багатий на поклади мінеральних солей, серед яких головними є хлориди (у тому числі калійні) і сульфати (група ангідриту, гіпсу, мірабіліту та ін.); основні запаси солей пов'язані з юрською соленосною формацією Східна частина країни (найбільші родовища - Гаурдакське, Карлюкське), а також з новітніми відкладами Кара-Богаз-Гола. Є родовища ртуті (у Копетдазі); з неметалічних корисних копалин - сірка, бентоніт, озокерит, будматеріали (у тому числі скляної і цементної сировини). До числа цілющих корисних копалин республіки належать питні, промислові, йодово-бромні і мінеральні лікувальні води. Нові джерела прісної води відкриті на глибинах 50-250 м (Каракуми). Розробляються способи збереження прісних дощових вод за допомогою створення штучних прісних водоймищ (хаків) на такирах. Клімат Клімат різко континентальний, посушливий, з великою річною і добовою амплітудами температур, малою вологістю повітря, високою випаровуваністю і невеликою кількістю опадів. Характерні жарке і сухе літо, м'яка і малосніжна, іноді холодна зима, коротка волога весна, суха осінь. Середня температура січня - від -5 °С на північному сході до 4 °С у районі Атреку; абсолютний мінімум - 32 °С в Ташаузькій області, -29 °С у передгірній зоні Копетдагу і -10,3 °С на півдні узбережжя Каспійського моря. Середня температура липня - 28 °С на північному сході і 32 °С на півдні; абсолютний максимум - 49,9 °С (станція Репетек). Опадів - 80 мм на рік у низов'ях Амудар'ї, до 150 мм у Каракумах, 200-300 мм у передгір'ях і полонинах, до 400 мм і більше у горах (максимум у весняно-зимовий період). Сніговий покрив мінливий, зазвичай тримається кілька днів (у північних районах і горах). Вітри постійні, переважають північно-східні, північні, північно-західні; у передгір'ях Копетдагу влітку дме сухий жаркий вітер гармсиль. При зміні сезонів - пилові бурі. Вегетаційний період 200-270 діб. Внутрішні води. Близько 80% території Туркменістану позбавлена постійного поверхневого стоку; ріки є тільки у південних і східному периферійних районах. Єдина багатоводна ріка - Амудар'я, що протікає по східній частині країни, має два повноводдя: навесні - менше (від дощів і танення снігів у низьких гірських областях) і влітку - головне (від танення льодовиків і снігів у високогірних районах). Амудар'я несе у своїх водах величезну кількість наносів, що сприяють підвищенню родючості зрошуваних земель. По Каракумському каналу води Амудар'ї дійшли до Бахардена - 900 км (1975). На півдні найбільші ріки - Мургаб, Теджен і Атрек (влітку у низовинах пересихають) - з весняними повенями; стік Мургаба і Теджена у зв'язку з будівництвом на них водоймищ і проведенням Каракумського каналу врегульований. З північного схилу Копетдагу стікає багато коротких рік, води яких майже повністю розбираються для зрошення. Велику роль для пасовищного скотарства відіграють підземні води (часто засолені). Значне місце у водному господарстві пустелі належить зимово-весняним поверхневим дощовим водам. По долинах рік, Каракумському каналові розташовані оазиси. Більша частина озер солоні; вони зустрічаються на каспійському узбережжі і в руслі Узбою (найбільше з них - Куули). З прісних озер виділяються Ясхан (використовується для водопостачання м. Небит-Даг) і Топиатан у долині Узбою. У горах - озера карстового походження Коу-Ата (у Бахарденській печері) і Хорджунли (у Кугитангтау). Ґрунти. Сіро-бурі ґрунти (із вмістом гумусу менше 1%, різкою солонцюватістю і нагромадженням гіпсу) займають плато Устюрт, Красноводське і Заунгузьке; сіроземи (із вмістом гумусу від 1% до 3-4% і високою карбонатністю) - переважно підніжжя і нижні схили гір. На передгірній рівнині поширені світлі сіроземи; у нижньому поясі гір - типові сіроземи, вище - темні сіроземи. На найвищих частинах гірських плато і хребтів Копетдагу і Кугитангтау - гірські коричневі ґрунти. У Каракумах на значній площі - закріплені піски. У зниженнях - солончаки, такири і такировидні ґрунти. У долинах рік - променево-сіроземні й алювіально-лукові ґрунти. Близько 2% площі країни займають зрошувані ґрунти - основний землеробський фонд республіки. Рослинність. Рослинність в основному пустельна. У пустелі на пісках ростуть чагарники: білий і чорний саксаул, кандим, черкез, піщана акація, астрагали, з перевагою у трав'яному покриві роздутої осоки. На солончаках і сорах - гребінчик, сарсазан, поташник та ін. На плато Устюрт - чагарникові солянки: караджа-черкез, кевреік, біюргун, тетир, а також сірий полин. У річкових долинах - острівні тугайні ліси (з тополі-пети, тополі-туранги і лоха). Для пустельних низькогір'їв і передгір'їв Копетдагу найбільш характерна напівчагарникова рослинність з ефемерним різнотрав'ям. На передгірній рівнині, у передгір'ях Копетдагу, на Карабилі і Бадхизі - трав'яниста рослинність ефемероїдного типу (цибулинний м'ятлик, пустельна осочка, ферула) і ефемери. У верхньому і середньому поясах гір (з 1000 м), на гірських плато і схилах гір - ковилові і пирійні степи; з висоти 1500 м зустрічаються арчевники. Ущелини Західного Копетдагу багаті на дикорослі плодові (виноград, яблуня, глід, алича, мигдаль, гранат, волоський горіх, інжир, фісташка). На Бадхизі - рідколісся з фісташки. Велика частина пустелі використовується як цілорічне пасовище. Тваринний світ. У пустелі багато гризунів: ховрашки, піщанки, тушканчики та ін.; водяться джейран, лисиця-корсак, вовк, барханний кіт, степовий кіт, шакал; із птахів - саксаульна сойка, жайворонки, пустельний ворон, горобці; із плазунів - ящірки, змії (ефа, стріла-змія, степовий удавчик, кобра та ін.), степова черепаха; з безхребетних - жуки, скорпіони, павук-каракурт, фаланги. У передгірній смузі поряд з багатою фауною плазунів і гризунів багата фауна птахів: кошлатий жайворонок, одуд, рябки, стрепет, шуліка, чорний гриф, білоголовий сипнув та ін. У горах зустрічаються вовк, лисиця, леопард, архар, безоаровий козел, гвинторогий козел, дикий кіт; із птахів - фазан, кеклик, каспійська гірська індичка (улар) та ін. У Бадхизі - кулан, архар, джейран, гієна. У долині Амудар'ї - кабан, бухарський олень (хангул); із птахів - фазан та ін. В Амудар'ї водяться шип, вусань, жерех, сазан та ін., у Каракумському каналі, водоймищах, Амудар'ї - інтродуційовані рослиноїдні риби - білий амур і товстолобик. По берегах водойм багато водоплавних птахів. Охорона природи. На території Туркменістану розташовані: Красноводський, Бадхизький і Репетекський заповідники. Природні райони. У межах Туркменістану виділяють 10 природних районів, що поєднуються в 3 групи. Гірські і передгірні: 1 - Великий і Малий Балханські, 2 - Копетдагський, 3 - Паропамизький - Бадхиз і Карабиль, 4) Кугитангський, 5) Красноводський і Заузбойський, які мають сильно розчленований ерозійно-тектонічний рельєф. Для гір (Копетдаг, Кугитангтау та ін.) характерна висока сейсмічність. Рослинність різноманітна: трав'яниста - пирії, ковила, типчак, полинь, цибулинний м'ятлик, ефемери та ін.; у більш високих поясах, крім трав, поширена чагарникова і деревна рослинність (арча, клен, фісташка та ін.). Структурні піднесені рівнини: 1) плато Устюрт, 2) Заунгузькі Каракуми. Для Устюрту характерні пустельні плосковерхі височини - кири із сіро-бурими пустельними ґрунтами; переважають напівчагарникові солянки (тетир, біюргун) і полин. Поверхня піднятої алювіальної рівнини Заунгуз'я розчленована грядами (30-60 м), у зниженнях розвинуті піщані пустельні ґрунти і рідко - такири. Поширені безстічні западини (Акчакая). У Заунгуз'ї - псамофіти з ефемероїдним різнотрав'ям (в основному осока-ілак) і ефемерами; з чагарників - саксаул, кандим, бор-джак, черкез. Низинні рівнини: 1) Прикаспійська, або Західно-Туркменська, низовина, 2) Низинні Каракуми, 3) долини і дельти рік Амудар'ї, Мургабу, Теджену, а також оазиси на великій території в умовах пустельного клімату зазнали інтенсивної вітрової ерозії, що створила різні форми еолового рельєфу. Рослинний покрив піщаної пустелі представлений великими чагарниками, напівчагарниками і травами (саксаул, кандим, черкез, борджак, піщана акація, сивин, ілак). У долинах і дельтах рік поширені алювіальні (заплавні) лугові і лугові такировидні ґрунти, широко розвинуті приоазисні піски. Ландшафт річкових долин і дельт перетворений людиною і є типовим зразком культурного ландшафту. Основний район бавовництва, баштанництва і садівництва Туркменістану.
