Чорне море. Моря України
Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває
береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії,
Туреччини. Море займає площу 420,3 тис. км2, об'єм водної маси становить
547 тис. км3, що перевищує об'єми Каспійського у шість, а Балтійського –
у 16 разів, хоча за площею всі три моря майже однакові. Найбільша ширина
Чорного моря – від Батумі до Бургаса – 1150 км, найменша між мисом Сарич
і мисом Керемпе – 265 км.
Здавна Чорне море вважалось непривітним та негостинним. Це пояснює
походження його першої назви – “Pontos Axeinos” (Негостинне море). Коли
ж під час грецької колонізації мореплавство тут дещо пожвавилось, то і
назва змінилась: з того часу воно стало називатись “Pontos Euxenius”
(Гостинне море). Пануючи на Чорному морі, греки вели торгівлю з Іраном,
Середньою Азією і Східною Європою. Наступниками греків у чорноморській
торгівлі були генуезці. Під час турецького панування Чорне море опустіло
– шторми і тумани лякали турецьких мореплавців, які дали морю у 13 ст.
назву Караденіз (“Kara Deniz”, Чорне – тобто Погане море).
Виникнення Чорного моря пов’язане з тектонічними перетвореннями, що
відбулися на початку третинного періоду у східному районі Середземного
моря. Ще у ранньому пліоцені увесь понтійський простір був частиною
великого прісноводного озера, яке виникло внаслідок поділу Сарматського
моря на окремі басейни. Пізніші зміни перетворили басейн майбутнього
Чорного моря у самостійне озеро, однак на межі пліоцену і плейстоцену
відбулися останні вертикальні переміщення ділянок земної кори, внаслідок
чого море набуло теперішніх обрисів та глибини. На початку четвертинного
періоду подальші тектонічні зміни надали остаточну форму берегової лінії
і перетворили річкову долину Босфора у протоку.
Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до
України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський,
Тілігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську, Каламіцьку,
Кіркінітську, Феодосійську. Довжина берегової лінії в межах нашої країни
становить 1540 км. Значна її частина припадає на Кримський півострів.
Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна – 2245 м. У
північно-західній частині є широка смуга (до 200 км) мілководдя з
глибинами до 100 м. Морське ложе з глибинами понад 2000 м займає понад
30 % площі моря.
Щорічно річки приносять у Чорне морс близько 310 км3 прісної води,
причому понад 130 км3 річного стоку припадає на Дунай, що більше, ніж
річні атмосферні опади. Верхньою течією з Азовського моря у Чорне
надходять опріснені води, а глибинною течією через Босфор вливаються
солоні води з Мармурового моря. Щорічно Чорне море віддає у вигляді
випаровування в атмосферу 360 км3 води, решта виноситься поверхневим
стоком у Мармурове та нижньою течією – в Азовське моря.
У результаті цих процесів солоність поверхневих вод моря становить
17-18 ‰, біля дна вона збільшується до 22-22,5 ‰.
Т
Клімат Чорного моря має риси субтропічного, тобто спекотне і сухе літо
субтропічного, тобто спекотне і сухе літо
та теплу і вологу зиму. Безхмарна й спекотна погода влітку зумовлена
Азорським максимумом. Лише зрідка проходять грози і смерчі. Взимку
середземноморські, рідше – атлантичні циклони спричиняють дощі та
тумани. В окремі роки арктичне повітря викликає замерзання моря в
Одеській затоці. Вітри й притік річкових вод призводять до виникнення
двох кілець постійних морських течій, спрямованих проти годинникової
стрілки.
Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до
24-26°С, в мілководних затоках – іноді до 29°С, взимку вона знижується
до 5-7°С, а у північно-західній частині – до нуля і навіть нижче (з
утворенням льоду). Температура глибинних вод протягом року зберігається
майже без змін і становить 9°С.
Чорне море – унікальне через наявність у ньому сірководню. У центральних
районах з глибин 100-150 м, а ближче до берегів – від 150-200 м і до
самого дна вода насичена сірководнем. Сірководнева "подушка" займає 87 %
об'єму всього моря й заселена лише бактеріями, які споживають
сірководень. Верхня частина вод містить кисень і заселена тваринами,
рослинами та мікроорганізмами.
У Чорному морі живе понад 660 видів рослин. Більшість із них – це донні
та планктонні водорості. Тваринний світ Чорного моря – значно бідніший,
ніж Середземного. У верхньому, багатому на кисень, шарі води живе понад
180 видів риб, серед них промислові – хамса, ставрида, шпроти, скумбрія,
кефаль, камбала, тунець. Є у Чорному морі дельфіни (афаліна, білобочка,
азовка), а також тюлень-монах. Цих тюленів залишилося в морі не більше
як десять особин.
Неоціненною є здатність Чорного моря зміцнювати і поліпшувати здоров'я
людей. Тепле і лагідне море, яскраве і ніжне сонце, напоєне пахощами
трав і морською вологою повітря, унікальні лікувальні грязі заохочують
сюди щороку сотні тисяч людей. Найвідомішими курортами Чорного моря є
Ялта, Алушта, Євпаторія, Гурзуф, Одеса.
Господарська діяльність людини значно погіршила природний стан морів.
Великої шкоди завдають викиди в моря стоків промислових підприємств,
міських каналізаційних мереж, тваринницьких комплексів, змиті з полів
мінеральні добрива та отрутохімікати тощо. Це призводить до скорочення
видового складу органічного світу морів, а також поширення бактерій, які
викликають захворювання у людей.
Основними забруднювачами Чорною моря є господарські об’єкти, розміщені
на його узбережжі та вздовж річок Дунаю, Дністра, Дніпра. Значну частку
забруднення становлять відходи, що нагромаджуються при розвідці та
освоєнні морського дна. Каламутна вода моря із збільшеним вмістом
відмерлої органіки забруднена також бактеріями і нафтопродуктами.
Специфічною особливістю екологічної ситуації у Чорному морі є підняття
отруйного сірководню середовища. Вже зараз в окремих місцях це
призводить до заморів (масової загибелі риб та інших мешканців вод).
Зокрема, значно скоротилася у морі чисельність риб-хижаків і дельфінів.
