§ 17 Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу (енергетика, металургія, машинобу

§17 Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу (енергетика, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, лісова та деревообробна промисловість, легка промисловість).

1. На які основні галузі поділяється промисловість?
2. Що таке міжгалузеві промислові комплекси? Для чого їх створюють?
3. Які галузі промисловості є провідними в Україні?

Промисловість визначає економічний потенціал країни, технічний рівень виробництва, ступінь використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Для допитливих

За останні 100 років промислове виробництво зросло в 50 разів.

Промисловість світу.

Всі галузі промисловості залежно від часу виникнення поділяють на три групи: старі галузі (вугільна, залізорудна, металургійна, текстильна промисловості, суднобудівництво), розвиток яких уповільнений сьогодні, а географія розміщення змінюються на користь країн, що розвиваються; нові галузі (автомобілебудування, виробництво алюмінію, пластмас, хімічного волокна), що зосереджені в основному в розвинутих країнах, а також в країнах, що розвиваються, де зростають швидкими темпами; новітні галузі (електроніка, обчислювальна техніка, мікробіологічна та аерокосмічна промисловості), які розвиваються швидкими й стійкими темпами, розміщуються в економічно розвинутих і «нових індустріальних країнах».

Розглянемо географію основних галузей промисловості.

Паливно-енергетична промисловість.

Паливно-енергетична промисловість охоплює галузі видобування, переробки палива (паливна промисловість), виробництво електроенергії, її транспортування й розподіл (електроенергетика). Вона постачає паливо та електроенергію всім галузям промисловості; забезпечує населення теплом та енергією. Паливно-енергетичний міжгалузевий комплекс є одним з найбільш фондо- та капіталомістким, потребує громіздке та дороге обладнання.

Сучасні світові масштаби використання енергії перевищують 11 млрд т умовно палива (т.у.п) щорічно. Видобуток мінерального палива й виробництво електроенергії зростає великими темпами. Так, за ХХ ст. видобуто більше палива, ніж за всю попередню історію людства.

Словник термінів і понять Паливно-енергетичний баланс — співвідношення видобутку різних видів палива, виробленої енергії та використання їх у господарстві.

У світовому паливно-енергетичному балансі на сьогодні переважає нафта (35,8%), за нею йде вугілля (25,8%) і природний газ (27,5%).

Серед регіонів світу найбільшими споживачами енергії є Азія, Північна Америка та Європа. Серед окремих країн світу як найбільших споживачів палива й енергії виділяють насамперед розвинуті країни та великі країни, що розвиваються (США, Китай, Росія, Японія, Німеччина, Індія, Канада, Франція, Великобританія, Італія), а в розрахунку на душу населення — розвинуті крани (Канада, США, Австралія, Нідерланди, Франція, Велика Британія, Росія, Німеччина, Японія, Швейцарія).

У ХХ ст. відбулися істотні зрушення в структурі світового використання первинних енергоресурсів: перестали використовувати дрова, зменшилася частка вугілля, горючих сланців, натомість стали широко використовуватися сучасні види палива — нафта, природний газ. Це призвело до підвищення цін на нафту й природний газ, ціна яких стала в 3-5 разів вищою за вартість вугілля.

Паливна промисловість спеціалізується на видобутку й переробці різних видів палива, передусім – нафти; вугілля, природного газу.

Вугільна промисловість — найстаріша серед паливно-енергетичних галузей. Упродовж ХІХ і в першій половині ХХ ст. вугільна промисловість була провідною. Найбільша чисельність вугледобувних підприємств (переважно шахт) припадала на США, Велика Британію, Німеччину, СРСР.

У 50-60 роки ХХ ст. вугільна промисловість поступилась нафтовій, а згодом і газової промисловості. Тільки світова енергетична криза 1973 р. сприяла пожвавленню видобутку вугілля, зокрема, відкритим способом, що є відносно дешевим.

У 70-80 роки. ХХ ст. активізувалася світова торгівля вугіллям. Країни, що значно вичерпали свої вугільні ресурси (або ж їхній видобуток здорожчав), почали віддавати перевагу імпортному ресурсу. Зокрема, обсяги видобутку вугілля скоротили Німеччина, Велика Британія, Франція, Бельгія, Японія, стали збільшувати з метою подальшого експорту США, Австралія, Польща, Індонезія, Колумбія. Активно розвивається вугільна промисловість Китаю та Індії. Економіка, що розвивається стрімкими темпами, потребує великої кількості палива. Традиційно значний видобуток вугілля має Південна Африка. Через політику дискримінації місцевого чорношкірого населення, яку проводила влада Південної Африки, світове співтовариство ввело ембарго (заборону) на ввіз до країни нафти. Після зняття ембарго надлишок вугілля був спрямований на експорт. Вугільна промисловість країн з перехідною економікою — Росії, України, Казахстану — після радикальних ринкових перетворень, переживає глибоку кризу, що призводить до значних скорочень обсягів видобутку вугілля.

Вугілля за якостями поділяють на: кам’яне (серед нього антрацит — найкалорійніше) — використовується як паливо; коксівне — використовується в металургії; буре — має високу зольність і низьку калорійність.

Вугілля видобувають відкритим (кар’єрним) і закритим (шахтним) способами. Відкритий спосіб значно дешевший. У шахтах видобувають високоякісне коксівне вугілля, що використовують для виробництва коксу. Вугілля використовують також в хімічній промисловості для виробництва анілінових барвників, ліків.

Найбільше вугілля видобувають у Китаї, США, Індії, Німеччині, Росії, Австралії, Південній Африці. Вугілля переважно використовують у країнах, де воно видобувається. На експорт іде всього 10 % продукції галузі. Головними експортерами вугілля є США, Південна Африка, Австралія. Імпортують вугілля Японія, Західна Європа, Бразилія.

Вугільна та уранодобувна промисловість

Видобуток вугілля завдає великої шкоди навколишньому середовищу. Під шахти та відвали пустої породи (терикони) відчужуються значні території. Під час транспортування й переробки вугілля забруднюється ґрунт, повітря, вода. На територіях, де видобувають вугілля, важко відновити рослинність, особливо деревну, через домішки, що підвищують кислотність ґрунтів. Схили пагорбів з пухкою землею легко розмивають зливові дощі. Такі території потребують складних рекультиваційних заходів.

Нафтова промисловість розвинута в понад 80 країнах світу. На нафту припадає близько 35 % від усього палива, що використовується у світі. На сьогодні загальносвітовий видобуток нафти перевищує 3,5 млрд тонн на рік. Існує три способи видобування нафти: фонтанний (можливий тільки для «молодих» районів); насосний (значно дорожчий, використовується частіше); шахтний (використовується рідко, для особливих видів «важкої» нафти).

Нафта — один із найважливіших товарів на світовому ринку. Її широко використовують не лише як паливо, а й як цінну хімічну сировину (для виготовлення пластмас, смол, гуми, барвників). Нафта різних родовищ відрізняється своєю якістю: умістом домішок, зокрема — сірки, парафінів, легких фракцій.

Видобуток нафти з морського дна. Нова Шотландія, Канада

Більшу частину нафти видобувають у країнах Азії — 38 %, на другому місці Америка — 21 %. Близько 40 % світового видобутку припадає на країни-члени ОПЕК. Особливо виділяється район Перської затоки, у межах якого розташовано 2/3 світових розвіданих запасів нафти і 1/3 її видобутку. Другий важливий район — Західносибірська рівнина. За запасами нафти перше місце посідає Саудівська Аравія, друге — Росія. Проте складні природні умови в Росії збільшують вартість російської нафти. На експорт йде 40-50 % нафти, що видобувається. Найважливішими експортерами нафти є країни Близького Сходу, Венесуела, Алжир, Лівія, Росія. Купують нафту Європа, Японія, США. Більшу частину нафти транспортують нафтовими танкерами.

Нафтопереробні заводи (НПЗ) будують поблизу місць видобутку нафти, біля споживачів та нафтопроводів. Перевагу віддають розміщенню НПЗ біля споживачів, тому що транспортування сирої нафти обходиться дешевше, ніж транспортування нафтопродуктів. Відповідно більша частина НПЗ розташована в розвинутих країнах. Понад 50 млн т нафти щорічно переробляють НПЗ Нью-Йорка, Х’юстона, Лос-Анджелеса, Роттердама.

Нафтопереробне підприємство. Німеччина

Істотно гальмує світовий видобуток нафти створений у 1960 р. «нафтовий картель» — ОПЕК, який установлює квоти (кількісні обмеження) країнам-членам на видобуток нафти. Ця організація намагається регулювати обсяг нафти, що потрапляє на світовий ринок, впливаючи на світові ціни на нафту.

Для підтримання досягнутих обсягів і збільшення видобутку нафти є потреба у розвідуванні нових родовищ. Ще в середині ХХ ст. активно розпочалося освоєння морського шельфу. На сьогодні на шельфі видобувають близько 1/4 світової нафти. Значними районами шельфового видобутку є Перська затока (2/5 світового морського видобутку), затока Маракайбо у Венесуелі (1/4 світового морського видобутку), Мексиканська затока, Північне море (Норвегія, Велика Британія, Данія), Каспійське море, Гвінейська затока (Нігерія), Південнокитайське море (Таїланд, Малайзія, Бруней, В’єтнам). Перспективними щодо нафти є шельфова зона Північного Льодовитого океану, Приантарктичні області Світового океану.

Нафтові компанії, як правило, є найбільшими серед промислових компаній у світі. Більша їхня частина належить американському, британському, французькому та нідерландському капіталам. На рубежі ХХ-ХХІ ст. відбулося злиття багатьох компаній. Серед найбільших нафтових компаній виділяють «Екссонмобіл», «Шефрон Тексако», «Коноко Філіпс» (США), «Брітіш Петролеум-Амоко» (США і Велика Британія), «Ройял Датч/Шелл» (Велика Британія і Нідерланди), «Тоталь Фіна Ельф» (Франція і Бельгія), «ЕОН», «РВЕ-ДЕА» (Німеччина), ЕНІ (Італія). Значні запаси нафти й капіталу зосереджені великими компаніями країн, що розвиваються, — «Петробраз» (Бразилія), «Пемекс» (Мексика), «Петровен» (Венесуела). Росія має 5 великих компаній — «ЛУКойл», «ТНК», «Сурґутнєфтєгаз», «Сібнєфть», «Юґанскнєфтєґаз». Нафтові компанії країн Перської затоки й Африки зазвичай належать членам сім’ї монарха або перебувають під контролем місцевої еліти.

Газова промисловість розвивається дуже швидкими темпами. Це пояснюється високою теплоємністю газу, простотою використання, мінімальним забрудненням навколишнього середовища.

Газ є також важливою хімічною сировиною. Частка природного газу в структурі палива, що видобувається, стала збільшуватися в 60-ті роки ХХ ст. Якщо раніше безсумнівним лідером за видобутком газу були США, то у 80-ті роки їх практично наздогнала, а потім і перегнала Росія. У цей же час стрімко стали нарощувати обсяги видобутку газу Канада, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія, Алжир, країни Південно-Східної Азії, Перської затоки, Латинської Америки й Австралія.

На сьогодні перше місце у світі за видобутком газу займає Росія, на другому — США. Разом ці країни виробляють половину газу, що видобувається у світі. Росія є одним із найбільших експортерів газу. Магістральними газопроводами вона забезпечує цим паливно-енергетичним ресурсом майже всю Європу. Алжир вивозить газ у США та Європу; країни Перської затоки, Індонезія та Австралія продають газ Японії.

Видобуток і перероблення природного газу зазвичай сконцентровані в межах великих нафтових компаній («Газпром» (Росія), «Брітіш ГЕС» (Велика Британія і США)).

Видобуток нафти й газу може призводити до цілого ряду екологічних проблем. Пустоти, які утворюються в результаті видобутку, можуть спричинювати провали ґрунту. Зазвичай їх заповнюють водою. Сажа, що утворюється в результаті супутніх газів, осідаючи на поверхню землі, у високих широтах викликає танення снігу, знищення ягелю — важливої кормової бази оленярства. Аварії на нафтопроводах призводять до забруднення ґрунтів, ґрунтових вод. Видобуток нафти на шельфі може призводити до загибелі риби, птахів, тварин.

Нафтова та газова промисловість

Основним завданням електроенергетики є виробництво електроенергії та забезпечення нею всіх галузей промисловості. За рівнем розвитку електроенергетики роблять висновки щодо розвитку паливно-енергетичного комплексу країни в цілому. Світовими лідерами за абсолютними обсягами виробництва електроенергії стали великі країни світу – США, Китай, Японія, Росія, Канада.

Електростанція в Південному Уельсі

Найінтенсивніше збільшується виробництво електроенергії в Китаї, Індії, Бразилії. Порівняно високими темпами розвивається у США, Японії, Канаді, Південній Кореї, Південній Африці, зменшується — у Росії (скорочується попит), Німеччині (завдяки використанню енергозбережних технологій). Найбільше електроенергії на душу населення виробляють у Норвегії (близько 30 тис. кВт•год/особу на рік), Ісландії, Канаді, Швеції, США, Новій Зеландії, Австралії, Фінляндії. Найбідніші країни світу виробляють усього по кілька десятків кВт•год/особу на рік. Це означає, що більшість населення цих країн узагалі не використовує електроенергії.

Електроенергетика

Світова торгівля електроенергією розвинута поки що слабо. Найбільшими експортерами електроенергії є Франція, Канада, Парагвай, імпортерами — США, Німеччина, Італія, Бразилія, Швейцарія.

Залежно від ресурсно-сировинного потенціалу різні країни роблять ставки на певний спосіб вироблення електроенергії. В цілому у світі на теплові електростанції (ТЕС) припадає — 67 % виробництва електроенергії, на гідроелектростанції (ГЕС) та атомні електростанції (АЕС) — по 16 %, інші типи електростанцій — 1 %.

Гребля на гірській річці. Арізона, США

Найбільші електростанції мають потужність понад 3 000 МВт. Таких електростанцій у світі небагато. Найбільшою з них є «Сургутська № 2» (4 800 МВт). Найбільші ГЕС споруджені або споруджуються в Китаї, Бразилії, США, Венесуелі, Росії, Аргентині, Парагваї, Канаді. Найбільші АЕС споруджено в Японії («Фукусіма», 8 000 МВт), Франції («Гравлін»), Канаді («Брус»), в Україні («Запорізька»), Росії («Курська»).

У розвинутих країнах ТЕС належать приватному капіталу, ГЕС та АЕС — державі. Це пояснюється тим, що для спорудження ГЕС потрібен тривалий період часу, тобто витрати окупляться не одразу, що не влаштовує приватний капітал. АЕС контролює держава для дотримання заходів безпеки. Системи розподілу електроенергії (лінії електропередач) можуть належати державі або бути поділеними між кількома приватними компаніями, що конкурують між собою.

Атомна електростанція. Арізона США