Біосфера – як особлива зона живого
Ми постійно порушуємо біосистемий пристрій природи і терпимо від цього у всіх сферах своєї діяльності. Систематичні порушення еволюційного порядку природи і хвильової структури сумісності в біосистемному виробництві лужать причиною “біосистемного” розпаду”- основного виробника “вірусу смерті”, індивідуально-масових нещасть, аварій, трагедій, катастроф, що приносять нам горе і біди, гальмують роботу.
Від біосистемного розпаду не існує ніяких схованок і засобів захисту. Будь-яка біосистеа, створена з порушеням еволюційного порядку природи, є джерелом зла і зазнає поразки, втрачає стійкість, розвалюється і гине.
“Вірус смерті” виникає при відсутності осгентів родючості (успіху) в біосистемі. Із усієї різноманітності організмів, інтересів і дій природа не терпить тільки ті з них, які мають в собі три недопустимі елементи: ненаситність, насильство і пригнічення. Саме ці елементи є в природі джерелом зла і складають “чорну” біосистему подій. Ліквідація джерел зла є пешочерговою необідністю природи в роботі еволюційного механізму по створеню біосистемної досконалості. Інтереси гнобителів ніколи не одержать підтримки в навколишньому світі. Потеціал будь-якого насилля завжди обмежений рамками власної біосистеми інтересів, в той час, як потенціал невдоволення і пригноблення може збільшуватися до неохідної величини і якості за рахунок єдності всіх інтересів природи.
Потенціал невдоволення, образи і болю можна тільки регулювати,знижуючи його рівень до нуля, шляхом налагодження сумісності, при якій сили пригнічення (пригноблення) самостійно відмирають, а при їх відсутності потенціал невдоволення, образи і болю з’явитися не може ніяк. Потрібно тільки позбавити від порушень еволюційного порядку і хвильової структури сумісності, я ніякого “вірусу” смерті”, зла і горя в біосистемі більше не буде. Регулуючи в біосистемах хвильову суміність реакцій, не важко довести добро чи зло в будь-якій біосистемі подій до потрібної нам величини.
Від сил, які пригнічують, і порушень еволюційного пристрою потрібно звільнятися, і в біосистемах відмирає будь-яке зло, настає мир і злагода на ловгі часи.
Взаємодія є кінцевою причиною речей. Потрібно відшукати правильну взаємодію частин, і весь хаос зникне, а зла воля випадку, на яку списують сьогодні великі жертви і витрати, перестане існувати.
Забобони і страх відімруть. Сили пригноблення не зможуть вже розвиватися і пригнічувати абсолютне право на свободу, рівність і щастя. Потенціал невдоволенності, образи і болю не буде більше нагромаджуватися до величини апатії і гніву.
Перед нами відкриються сили, які приведуть до успіху і кінцеві причини речей- біосистемна досконалість. Мусять бути розроблені відповідні міри по структурі виробництва і налагодженні біосистемного зв’язку, тому що:
1. “чорні” біосистеми створюються з порушенням еволюційного порядку.
2. “червоні” біосистеми створюються без порушен.
В результаті “чорні” біосистеми розвалюються і гинуть, а “червоні”, навпаки, успішно розвиваються.
Механізм будь-якого виробництва може успішно працювати тільки по схемі біосистемного пристрою, в якому відсуті елементи насильства. Ми не зауважуємо порушень біосистемного пристрою, а тільки бачимо їх наслідки.
Всі біосистеми (незалежно від їх внутрішньої мідрості, величини і назви) володіють в природі абсолютним правом на свободу, рівність і щастя. Саме ів цьому і схована велика справедливість і Гармонія в природі відношень.
Що таке біосистема?
- Це продукт взаємодії живої суті, народжений за адресою будь-якої конкретної клітини в “променевому каналі часу”.
- Пристрій будь-якої біосистеми має в собі хвильовий механізм еволюції і власний “реактор сумісності”.
Біосистема являє собою організацію будь-якої контректної справи чи живої структури, інтересу, виробництва, продукції чи окремої дії, народжену спрамовани рухом виконавчих органів Творця в його власних інтересах.
Біомаса- це продукт біосистемного розпаду. Вона не може довго існувати тому що споживацький інтерес протирічить еволюційним інтересам природи по створенню біосистемної досконалості
Діяльність біосистеми включає в себе такі основні моменти:
1) включеня системи (народження біосистеми).
Виконується поступово і по мірі необхідності, а не по волі сліпої випадковості;
2) розвиток (випробування на міцність і живучість).
Підготовка організму до творчої життєдіяльності за рахунок нагромадження потенційних можливостей при взаємодії з навколишніми об’єктами і сеердовищем;
3) існування.
Обов’язковою умовою повноцінного існування будь-якої біосистеми є здібність щось ворити за власними інтересами;
4) відмирання.
Повна витрата здібності до успішногї взаємодії веде до взаємовиключення і розпаду біосистеми.
Біосистеми працюють незалежно від будь-чиєї волі по строгому графіку роботи власного “Реактора Сумісності”.
“Променевий канал часу”- це реальна форма дійсності, яка не підлягає ніякому викривленню. Всі біосистеми і біосистемні явища зв’язані з цим каналом силою внутрішнього тяжіння власних “реакторів сумісності”, величина якої залежить від хвилевої структури тяжіння і не залежить від віддалі способу котактного зв’язку. Контактний зв’язок на практиці може здійснюватися будь-яким виконавчим органом, наприклад, руками, очима, губами, органами слуху, нюху, пам’яті, дотику або температурниим, ультразвуковим чи будь-яким іншим засобом відображення біосистемної сумісності, кожний з яких є окремим каналом біосистемного зв’язку. Діяльність “реактора сумісності” є незворотним, кінцевим і справедливим, незалежно від будь-яких штучних установок і розмірів насилля.
Приносити користь- це природна потреба будь-якого організму чи біосистемного пристрою і ніяких перекручень в цьому питанні природа не терпить і доповнень не вимагає. Чим більша несумісність, тим більший і дефіцит людськості. Позбутися цього дефіциту і інших проблем можна тільки одним природним способом- шляхом налагодження хвильової структури сумісості в босистемному пристрої.
Біосистемна технологія , на відміну від інших, дає гарантію на безаварійне виробництво кінцевого результату.
Біосистемний підхід не терпить несправедливого бачення успіху у виробництві, початого з невідомим фіналом (кінцевим результатом) і дає гарантію заданого переметру кінцевого результату в будь-якій біосистемі подій.
З позицій біосистемного підходу добре видно, що нещастя- це не випадковість, а продукт порушень біосистемної будови природи, в якому відсутні природні контактні зв’язки.
Абсолютна свобода для вибору сумісності є природною потребою будь-якого оргпнізму, і ніяких обмежень в цьому питанні природа не терпить, а там, де ці умови порушуються, збільшується кількість нещасть- з’являютьсявсе нові і нові біди.
З позицй біосистемного підходу добре видно, що боротьба- це не смерть, а творчість- безсмертя.
Правила магнетизерів.
Існує взаємний вплив між небесними, земними і живими тілами. цей вплив пояснюється впливом рідкої речовини, котре в різних видах буває різним: електричним, магнетичним і є вічним колесом руху.
Коли рідина ця в людському організмі розподілюється рівномірно, гармонійно, то людина здорова. Відхилення від гармонії- захворювання. Людина є істотою магнітною, але полюси діють не так, як у залізному магніті.
Екватором у людини є ямка під шлунком, де знаходиться центр поєднання соків ниркових, шлункових, пеціночних та інших. Віссю є спина, ноги- Південний полюс.
В магнетизуванні лівою рукою доторкаються до правої сторони хворого, а правою- до лівої сторои. Це називається магнетизування протилежними полюсами.
Альфа-ритм.
Мислення людини супроводжується посиленням чи згасанням електичної активності на всій поверхні кори півкуль гооловного мозку. Електричні струми центральної нервової системи підкоряються певним ритмам. Знайдено кілька таких ритмів. Особливо цікавим є один – альфа-ритм. Частота його вісім- дванадцять герців. Він пов’язаний з найважливішими процесами, що відбуваються у нашому мозку. Коли людина перебуває в стані повного спокою, альфа-хвилі дуже чіткі. Сильні переживання, яскраві спалахи світла, розв'язання якихось складних розумових завдань помітно відбиваються на ритмі.
У різних людей спостерігається свій “почерк” альфа-хвиль, а приблизно у кожної сьомої немає цього ритму взагалі. Трапляються і такі індивідууми, в яких альфа-ритм весь час постійний.
Альфа-ритм кори великих півкуль головного мозку живиться енергією магнітного поля Землі.
Зустрічаючи життя, електромагнітні хвилі віддають йому свою енергію, им підтримують і зміцнюють йог в боротьбі за існування. Органічне життя тільки там і можливе, де доступ космічної радіації.
Ритми, які ми спостерігаємо в біосфері, складалися в процесі еволюції під впливом зовнінього середовища. А серед факторів, які впливають на біологічний годинник в організмах велику роль відіграє геомагнітне поле. частота коливань поля має ту саму величину, що й альфа-ритм,- вісім-чотирнадцять герців.
Інфразвуки.
У природі існують інфразвуки. Вони є всюди. Інфразвукові коливання в повітрі спричиняються грозами і сильними вітрами, сонячними спалахами. Бувають вони від пострілів, вибухів, обвалів, землетрусів. Щоденні промислові інфразввуки. Їх випромінюють заводські вентилятори, повітряні компресори, дизелі, усі машини, що працюють повільно. Постійне джерело цих звуків- міський транспорт. Вони дуже добре поширюються як у повітрі, так і у воді.
Інфразвуки виникають над морськими просторами під шторми й сильні вітри. Шалений вітер і сильне хвилювання стають джерелом могутніх інфразвукових коливань повітря. Навіть порвняно великий шторм спричиняє інфразвуки потужністю в десятки кіловатів. Вони поширюються на сотні й тисячі кілометрів навколо. Відлітаючи удалину, нечутні звіки немовби попереджають усіх, що насувається буря. І таке попередження добре відчуває багато хто з мешканців моря. Медузи ще до того, як здіймається перша штормова хвиля, відпливають від берега, а морські блохи вилазять на сушу. Про наближення шторму їм сповіщає “голос моря”, який вони добре чують. Є і люди, які безпомилково передбачають шторм. Море ще зовсім спокійне, а старий рибалка, вийшовши на берег, говорить, що наближається буря. Такі люди теж чують “голос моря”. Потужні інфразвукові коливання повітря, принесені здалеку, приймаються ними як больові відчуття у вухах. У здорової людии цього не буває. Та люди з деякими захворюваннями, наприклад ревматизмом, відчувають “голос” близького шторму.
Нечутні інфразвукові коливання, взаємодіючи з воднем, спричиняють нові, набагато сильніші інфразвуки.
Магія каменів.
За старих часів використовували кристали для встановлення зв’язку з космосом, для телепатичного зв’язку з предками. А також використовували силу кристалів для багатьох психічних і практичних робіт. Розум людський був знищений через те, що таємниці природи люди використовували на зло, а сила страху використовувалась з корисливою метою. Космос заклав у кристали тайну планети, а також розум і мудрість стародавніх людей. Коли люди житимуть однією сім’єю, не буде армій, націй, не буде експлуатації людини людиною, тільки тоді люди розкодують цю тайну. в іншому випадку це суспільство буде очищене Космосом.
Усі ми мешканці біосфери, всі живі і неживі творіння є частинками Всесвіту.
Метали в людському організмі.
Для життєдіяльності живих істот потрібна енергія їжі, яка в клітинах живого організму перетворюється в енергію клітинного палива – АТФ. Енергія їжі – це перетворена енергія Сонця; всі ми – діти Космосу.
У клітинах рослин міститься хлорофіл, який має здатність переробляти сонячну енергію, використовуючи її при створенні основних поживних речовин. процес утворення органічних речовин з неорганічних в зелених рослинах з допомогою сонячної енергії називається фотосинтезом.
При фотосинтезі рослини використовують для створення органічних речовин вуглекислий газ, повітря, воду. У фотосинтезі беруть участь мінеральні речовини: фосфор, калій, азот, кальцій. магній, сірка, залізо, марганець. Ці елементи необхідні для забезпечення процесу утворення сполук хлорофілу з білками рослин. Магній і азот безпосередньо використовуються в біосинтезі хлорофілу, вони є в складі його молекул. При опроміненні сонячним світлом молекули хлорофілу один з електронів його молекули переходить в стан збудження, одержавши запас енергії. частину своєї енергії він віддає на утворення молекули АТФ, частину – на утворення необхідних рослинній клітині поживних речовин. Віддавши енергію, електрон повертається до свого нормального енергетичного рівня. а передана енергія вже використовується рослинною клітиною для синтезу крохмалу і інших речовин; для дихання клітини, на забезпечення життя всієї рослини. У процесі фотосинтезу рослини поглинають вуглекислий газ, які утворюють живі організми. Рослини і живі організми доповнюють один одного . Рослини, як і живі істоти, використовують кисень для дихання, але зелена рослина продукує в 20 разів більше поживних речовин і кисню, ніж рослинному організму потрібно для життедіяльності. Підраховано, що запас кисню на землі вичерпався б за 2000 років, якби рослини не поповнювали його. Завдяки хлорофільним рослинам щороку засвоюється до 200 мільярдів тон вуглекислого газу і виробляється до 145 мільярдів тон кисню.
У процесі фотосинтезу відбувається утворення великої кількості органічних речовин з вуглекислоти та води – щорічно до 100 мільярдів тонн органічних сполук.
Людина живемв атмосфері азоту, але не може засвоювати його – азот і вуглець можуть потрапити в організм людини тільки з їжею. А рослини беруть азот із землі, в якій ростуть. Вони засвоюють азот з грунту, утворюючи високопоживні речовини – білки.
Попри це рослинні організми утворюють вітаміни, необхідні для життєдіяльності організму, речовини, які слугують каталізаторами життєвоважливих процесів в організмі людини.
У моркві, абрикосах, обліписі, горобині, грецьких горіхах, траві череди міститься вітамін А, недостача якого впливає на зір людини. Вітамін К, який сприяє звертанню крові, міститься в траві деревію, листях кропиви, в кукурудзяних приймочках.
Рослини- джерело поживних, вітамінних, тонізуючих і інших речовин для живої істоти. Рослини є ланкою в ланцюзі: сонячне проміння – хлорофіл – фотосинтез – енергія – життя. Без фотосинтезу не було б життя, без фотосинтезу не було б хлорофілу, а хлорофілу не було б без магнію.
Магній за поширенням на землі посідає 8 місце. Його на планеті дуже багато, особливо в морській воді. Він посідає в ній третє місце після натрію і хлору. Міститься в персиках, абрикосах, помідорах, капусті. Багата на магній і картопля.
У людському організмі є до 20 грамів магнію. Він входить до складу великої групи ферментів. Які переносять енергію АТФ; магній відіграє важливу роль у синтезі білків. При нестачі магнію в організмі людини виникає інфаркт міокарда. Помічено. Що при перевтомі в крові хворого концентрація магнію менша від норми. Від концентрації магнію в крові залежить рівень подразливості людини, її нервовий стан. Для формування скелету магній не менш важливий, аніж кальцій. Молекула хлорофілу подібна до молекули гемоглобіну крові людини тим, що в них міститься залізо. Заліза в організмі людини міститься від 2 до 5 грамів залежно від віку, статі і ваги тіла людини. Дві третини всієї кількості заліза містяться в крові. Завдяки вмісту заліза гемоглобін крові має здатність приєднувати до себе кисень, повітря, транспортувати його, легко віддавати, заміщати кисень вуглекислим газом.
Кров, що тече по венах і насичена вуглекислотою, має вишнево-червоне забарвлення, а артеріальна кров має ясний червоний колір завдяки вмісту кисню. В організм людини залізо потрапляє разом з їжею. Воно міститься в продуктах тваринного походження і в рослинній їжі. Найбільш багаті сполуками заліза баранина, свинина, яловичина, печінка; трохи менше заліза в яйцях, курячому мэясі. З мэясної їжі організмом людини засвоюється до 20% заліза, з рослинної- до 6%.
Засвоєне при перетравленні їжі в кишечнику залізо потрапляє в кров, де утворює комплекс з білками крові. Білок переносить залізо в кістковий мозок, де залізо переходить від транспортного білка в білок еритроцитів, утворюючи гемоглобін. Еритроцити живуть близько 4 місяців, потім руйнуються. Білкова частина еритроциту переробляється на амінокислоти і засвоюється клітинами організму, а частина, яка містить залізо, переходить в жовчні пігменти печінки. Невелика частина заліза потрапляє селезінку, частина- в печінку, де залізо утворює запасний фонд. Залізо, відкладене про запас, зв’язується білками організму і в зв’язується білками організму і в звэязаному білковому комплексі може зберігатися досить довго, поки в ньому не виникне потреба. Наприклад, при кровотечах залізо терміново використовується для синтезу гемоглобіну. Такі комплексні сполуки заліза з білком знайдено в грибах, квітах, у нижчих тварин. Залізо міститься і в інших клітинах тіла людини. Воно відіграє роль каталізатора в процесі дихання клітин, каталізує процес розпадання перекису водню, який утворився як побічний продукт при окисних реакціях.
Фермент, що розкладає перекис водню, знаходиться в слині, печінці, нирках, лейкоцитах, соці підшлункової залози. Його містять корінь хріну та інжирного дерева. В даному випадку залізо, що входить в склад ферменту, відіграє захисну функцію.
При нестачі заліза в організмі виникає залізодефіцитна анемія. Преперети заліза, як загальнозміцнюючий посередник, використовували ще в стародавньому Китаї, Єгипті, Греції. В кінці минулого століття німецький вчений Густав Бунге заявив, що залізо слід купувати не в аптеці, а на базарі, і в першу чергу яйця, шпинат. Він мав на увазі, що треба “підгодовувати” здоровий організм тими сполуками заліза, які містяться в їжі.
Ще одним металом, який входить до складу каталізаторів окисних процесів в живому організмі є мідь. Відомо понад 50 білків та ферментів, у яких знайдено мідь. Мідь і залізо в живих оргаізмах тісно поєднані. Мідь слугує прискорювачем в окисних реакціях клітин, міди сприяє утворенню гемоглобіну, накопиченню заліза про запас. При дефіциті заліза в організмі збільшується кількість міді. Це явище помітили у донорів, у людей при великих кровотечах. Мідь, як і залізо, міститься в усіх органах, але найбільше металу в печінці й головному мозку. Встановлено, що в правій і лівій півкулях вміст міді різний- у людини ліва півкуля активніша, тому в ній більше біологічно активних металів. Найбільше міді міститься в тих центрах мозку, які зв’язані з рухом тіла. При порушеннях функції мозку (шизофренії, епілепсії) помічено зниження вмісту міді в мозковій тканині. Мідь виконує й інші біологічні функції в організмі людини, зв’язані з дією вітамінів групм В, аскорбінової кислоти. Дефіцит міді у нормальних здорових людей не спостерігається навіть в районах з низьким вмістом солей міді в навколишньому середовищі. Потреба організму в міді менша, ніж в сполуках заліза. Мідь потрапляє в організм з їжею (горіхи, печінка, гриби, устриці) і з питною водою. Необхідна мідь і рослинам, вона впливає на процес утворення хлорофілу і запобігає його руйнуванню. В організмах нижчих тварин мідь також відіграє важливу роль. Італійський учений Б. Бізіо в 1834 році визначив, що блакитний колір лімфи у безхребетних тварин залежить від вмісту в ній міді. Як і залізо в крові вищих тварин і людини, мідь в організмі безхребетних знаходиться в комплексі з білком. Тому у кальмарів, раків, равликів і павуків мідь виконує таку ж функцію, що й залізо в гемоглобіні вищих живих істот. Ще в 1913 році учень академіка Вернадського біохімік і геолог Я. Самойлов висловив думку, що в процесі розвитку живого організму кров могла змінюватися- мідь поступово замінила залізо; гемоглобін крові має в 5 разів вищу здатність переносити кисень, ніж білок, який містить мідь. Не витримавши конкуренції з залізом як транспортувальником кисню в крові вищих тварин, мідь все ж залишалася важливим компонентом в процесі кровоутворення, беручи участь в формуванні гемоглобіну.
Важливим біометалом є марганець. Він бере участь в обміні речовин в рослинних клітинах нарівні з іонами магнію. Марганець може й змінювати магній в деяких біохімічних процесах. Відсутність марганцю в раціоні харчування тварин може привести до їх загибелі. В організмі людини марганець входить до складу двох ферментів і активізує дію багатьох ферментів. Він стимулює синтез холестерину і жирних кислот; сприяє кращому засвоєнню заліза і міді, активізуючи процес кровоутворення, сприяє утворенню інсуліну в підшлунковій залозі, бере участь у синтезі життєво-необхідного віттаміну С.
Не менш важливі елементи хром і нікель. Нестача нікелю спостерігається при різних формах анемії. Солі нікелю стимулюють синтез амінокислот. При недостачі хрому спостерігається уповільнення росту тварин, порушення вуглеводного обміну, виникнення діабету, захворювання очей.
Про значення в житті рослин молібдену всідчить те, що він входить до складу ферменту, який каталізує перетворення вільного азоту в форми, які легко засвоюються. У тварин і людей у малих дозах стимулює утворення гемоглобіну, у великих- затримує цей процес. Баланс молібдену дуже важливий для людини. При надлишку металу нирки не встигають вивести з організму основну кислоту і вона відкладається у вигляді солей в органах і тканинах. Виникає деформація суглобів, людина втрачає рухливість. Найбільша кількість молібдену у людини знаходиться в шкірі і печінці. В молекулі В12 знаходиться трьохвалентний кобальт. У тварин В12 синтезується за допомогою мікроорганізмів, які містяться в шлунково-кишковому тракті. У людей мікроорганізми виробляють незначну кількість вітаміну В12 і основна його кількість надходить з їжею. При недостачі В12 спостерігаються порушення у відновленні крові, виникає злоякісна анемія. Цинк входить до складу багатьох ферментів. Він впливає на роботу щлунку- сприяє утворенню соляної кислоти, на роботу слинних залоз і підшлункової залози, сприяючи виділенню лужних секретів. Цинк сприяє виділенню з організму вуглекислого газу, що виділяється при диханні тканин, бере участь в обміні білків та фосфорного обміну. Цинк необхідний для формування скелету. Робота ендокринних залоз залежить від наявності цинку- він входить до складу молекули гормону підшлункової залози- інсуліну. Порушення обміну цинку в організмі призводить до лейкемії, цирозу печінки, атеросклерозу. Недостача цинку в їжі призводить до затримки росту. У віддалених районах Африки живуть племена карликів, у яких спостерігається дефіцит цинку. Добова потреба в цинку 12 міліграмів, всього ж цинку в організмі людини не більше 2 грамів. У немовлят в організмі цинку дуже мало, тоді як в оррганізмі людей похилого віку цинку найбільша кількість.
Необхідним компонентом нашої їжі є сіль харчова- хлорид натрію. Її шанували з давніх давен. В стародавньому Римі сіллю розплачувались з легіонерами замість грошей. Іон хлору необхідний людині для утворення соляної кислоти в шлунково-кишковому тракті. А іон натрію разом з іоном калію бере участь в генеруванні біохімічних струмів, що дають енергію для постачання поживних речовин в клітини через бар’єр, який утворює клітинна оболонка. Іони натрію і калію маючи різний потенціал, створюють умови для проходження нервових імпульсів. Наявністю рівноваги між іонами натрію і калію забезпечується нормальна робота серця, судин, реакція крові, нормальний тиск крові в артеріях, нормальна ровідність нервових імпульсів. Помічено, що при вживанні деяких ліків з організму виводяться іони натрію і калію. Таким хворим призначають солі калію і вживання їжі, багатої на іони калію (курагу, картоплю, ізюм, черешні, бобові рослини тощо). Іони натрію потрапляють в організм з продуктами тваринництва. Помічено, що люди, які вживають рослинну їжу, потребують більше солі, ніж люди, котрі харчуються тваринною їжею. Для нормальної здорової людини потреба солі становить 10-15 грамів на добу. Існує баланс вмісту іонів калію і натрію.
